banner banner

Місяць бунтарів: Що об'єднує протестувальників Куби, ПАР і Грузії

Місяць бунтарів: Що об'єднує протестувальників Куби, ПАР і Грузії
AFP

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

Цього року липень виявився справді спекотним. І справа не тільки у високій температурі та спеці, які прийшли в українські міста. Цього місяця увага міжнародної громадськості прикута до нових антиурядових акцій протесту на Кубі, в ПАР і Грузії, які супроводжуються безпрецедентною жорстокістю. Об'єднує протестувальників трьох різних країн, розташованих на трьох різних континентах, невдоволення правлячими режимами, які цинічно ставляться до громадян, демонструють свій непрофесіоналізм, недбалість і не здатні розв'язати злободенні проблеми. Звісно, не минулося без інтересів зовнішніх гравців.

Новини за темою

Кубинська "контрреволюція"

З 11 липня Куба охоплена акціями протесту проти президента Мігеля Діаса-Канеля. Правоохоронці затримали понад 115 осіб, серед яких дисиденти і журналісти. Ще 100 людей зникли безвісти. Не минулося без загиблих. Варто зазначити, що після набрання сили новою Конституцією у квітні 2019 року, на Кубі було проведено часткову лібералізацію у сфері політики та економіки. На острові визнається приватна власність, вільний ринок, презумпція невинності, заборонено різного роду дискримінацію, було відновлено посади президента і прем'єр-міністра при збереженні однопартійної системи на чолі з компартією. Реформи було розраховано на залучення іноземних інвестицій.

Однак кубинці так і не змогли зітхнути. Куба перебуває під економічною блокадою США після приходу до влади комуністів у 1959 році. У країні економічний спад. З 2016 року влада проводить політику жорсткої економії. На острові спостерігається дефіцит пального. На тлі політичної кризи у Венесуелі скоротилися поставки нафти на Кубу. Раніше одним із джерел поповнення скарбниці Куби був реекспорт венесуельської нафти. Ситуацію посилили санкції Адміністрації президента США Дональда Трампа, зокрема заборона на грошові перекази кубинських трудових мігрантів, постачання ліків кубинського походження.

Протести на Кубі AP Photo

Олії у вогонь додала пандемія коронавірусу і неврожай цукрової тростини минулого сезону. Однією з основних статей кубинського експорту є сировина для виробництва цукру. На острові зростає кількість заражених коронавірусом, є дефіцит продовольства і ліків. Влада обмежила імпорт споживчих товарів і систематично відмикає електрику в населених пунктах з метою економії. Деякі кубинці намагаються втекти з країни і морем дістатися до США.

Після того як у 2018 році революціонер Рауль Кастро, який займав пости голови Державної ради і Ради міністрів Куби, відійшов від справ, влада на острові перейшла до рук його колишнього заступника Мігеля Діаса-Канеля. У 2019 році парламент Куби затвердив його на посту президента. Новий 60-річний кубинський лідер пішов шляхом президента Венесуели Ніколаса Мадуро і звинувачує США в причетності до організації акцій протесту, вивів своїх прихильників на вулицю і закликав чинити опір протестувальникам.

Адміністрація Байдена не поспішає скасовувати запроваджені Трампом санкції, а спостерігає за розвитком подій на острові. Розрахунок Білого дому на те, що кубинці власноруч повалять комуністичний режим, хоч це і може здатися малоймовірним. Байден хоче позбавити Китай ключового партнера в Карибському басейні та Центральній Америці неподалік від кордонів США. У 2011 році Пекін списав Гавані 6 млрд дол. заборгованості. З 2017 року КНР стала основним торговельно-економічним партнером Куби з товарообігом в 1,8 млрд дол. У 2019 році Куба приєдналася до китайської інвестиційної та інфраструктурної ініціативи "Один пояс, один шлях", яку американці вважають інструментом економічної експансії Піднебесної у світі. Комуністичний режим залежить від іноземної допомоги. У роки холодної війни острів перебував на утриманні СРСР, потім донором Куби стала Венесуела, а в останні роки - Китай.

Повстання зулусів у ПАР

З минулого тижня в ПАР твориться справжній хаос. Після того як обвинувачений у корупції екс-президент Джейкоб Зума добровільно здався правоохоронцям для відбування 15-місячного тюремного терміну за неявку до суду, на його малій батьківщині в провінції Квазулу-Натал і в регіоні Гаутенг почалися акції протесту. Вони супроводжувалися запеклими зіткненнями з поліцією, погромами магазинів і мародерством. Загинуло понад 70 осіб. В одній тільки провінції Квазулу-Натал заарештовано понад тисячу осіб. У цих провінціях проживають зулуси - одноплемінники екс-президента Зуми.

Вони становлять 20% населення ПАР, мають репутацію хоробрих воїнів, які чинили запеклий опір британським колоністам і відігравали значну роль у боротьбі проти апартеїду і панування білої меншини. Зулуси пишаються своєю самобутністю і вважають, що мають перевагу над іншими племенами, що проживають у ПАР. У роки президентства Зуми зулуси були його основною електоральною базою і він всіляко підігравав їхнім шовіністичним настроям. Зулусам дійсно є чим пишатися. Провінція Гаутенг є найбільш економічно розвиненою в ПАР. Там розташований Йоганнесбург, найбільший мегаполіс і фінансовий центр ПАР.

Однак їхній улюбленець пішов у відставку у 2018 році під тиском антиурядових акцій протесту. У роки президентства Зуми на політичні та економічні процеси в ПАР серйозно впливали його індійські друзі – брати-бізнесмени Атал, Аджай і Раджеш Гупти. Зума обслуговував їхні бізнес-інтереси і спускав бюджетні гроші на облаштування будинку, уцпівлю автомобілів для своїх кількох дружин.

Арешт колишнього президента став останньою краплею для його прихильників. Зума і брати Гупти вже не при справах, але життя в ПАР краще не стало всупереч обіцянкам нового президента Сиріла Рамафосі з народу венда. Південноафриканська економіка перебуває в стані рецесії. У ПАР спостерігається великий розрив у доходах серед населення. Кризу посилила пандемія коронавірусу, з якою не впоралася місцева система охорони здоров'я. Кампанія вакцинації відбувається повільно і її було припинено в охоплених заворушеннями провінціях. Ніхто не задоволений соціально-економічним становищем у країні.

Захід "Грузинської мрії"

Приводом для антиурядових акцій протесту в Грузії стало жорстоке побиття і смерть 37-річного оператора грузинської телекомпанії "Пірвелі" Александра Лашкарави. На початку липня в Тбілісі відбувся мітинг за участю грузинських ультраконсерваторів і духовенства проти ЛГБТ-ходи. Незабаром демонстранти почали нападати на громадських активістів, іноземних туристів і журналістів, які з'їхалися до місця подій. Постраждало 50 працівників преси. Під гарячу руку потрапив Лашкарава, якого били так, що переламали кістки обличчя. Журналіст помер у себе вдома 11 липня.

Трагедії могло й не статися, якби співробітники правоохоронних органів не діяли, а зміцнили безпеку на вулицях грузинської столиці. Крім того, уряд намагається виставити учасників заворушень у найкращому світлі та всіляко зам'яти інцидент. Директор департаменту центральної кримінальної поліції Мамука Челідзе заявив, що причиною смерті журналіста могло стати передозування наркотиками. Також правоохоронці порушили справу за статтею про доведення до самогубства. Мовляв, у своїй смерті винен сам Лашкарава. Хоча справжніх причин смерті поки не встановлено.

AFP

Фактично чинний уряд плювати хотів на злочини заради задоволення своїх інтересів. Влада не розганяла агресивних противників ЛГБТ-маршу, щоб напередодні місцевих виборів не псувати відносини з частиною грузинських консерваторів. Грузія - країна з давніми православними традиціями і досить побожним суспільством, яке переважно прохолодно ставиться до цінностей ЛГБТ-спільноти. Грузини мають на це повне право, позаяк насадження чужих цінностей зрештою виливається в конфлікти. Однак влада повинна була зробити все, щоб запобігти заворушенням і кровопролиттю. У попередні роки в Грузії вже проводили ЛГБТ-ходи, які закінчувалися бійками, зокрема й за участю священнослужителів. Церква має великий авторитет у суспільстві та впливає на думку мас.

На знак протесту телеканали "Мтаварі", "ТВ Пірвелі", "Формула" і "Кавказія" оголосили бойкот і припинили ефір. Керівництво телеканалу "Мтаварі" зажадало від прем'єр-міністра Іраклія Гарібашвілі та інших членів уряду піти у відставку до полудня 12 липня. Після того як влада не виконала ультиматуму, мітингувальники-журналісти увірвалися до парламенту, де зав'язалася бійка з депутатами від правлячої партії "Грузинська мрія".

Ситуація складається не на користь "Грузинської мрії", яка є союзником Росії. Власне, грузино-російський бізнесмен Бідзіна Іванішвілі заснував цю політичну силу для того, щоб перехопити кермо влади країною у партії "Єдиний національний рух" Михеіла Саакашвілі у 2012 році, який перебував у конфронтації з РФ і проводив зближення із Заходом. Формально уряд на чолі з партією "Грузинська мрія" декларує прихильність інтеграції в ЄС і НАТО, але не перешкоджає інформаційному впливу РФ, не приєднався до антиросійських санкцій і не порушує питання повернення контрольованих Росією сепаратистських утворень Абхазії і Південної Осетії до складу Грузії.

"Грузинська мрія" заробила клеймо несамостійної політичної сили. Опозиціонери називають мітинг противників ЛГБТ-ходи російською акцією, позаяк одним із його організаторів виступила ультраправа партія "Альянс патріотів", яка виступає проти інтеграції Грузії в ЄС і НАТО, стоїть на антиамериканських й антитурецьких позиціях і вважає за доцільне зміцнювати відносини з Росією. Частина грузинських монархістів і традиціоналістів тяжіють до Москви, підтримують ідею єднання з православним російським народом, як це було в роки Російської імперії. Тоді грузинська знать займала керівні пости в російській армії і держапараті.

"Грузинська мрія" виставила себе не в найкращому світлі в очах Заходу. Країни - члени ЄС засудили насильство. Відповідаючи на запитання журналістів про перспективу запровадження американських санкцій проти грузинських чиновників, прес-секретар Держдепу США Нед Прайс повідомив, що Вашингтон закликає Тбілісі провести розслідування і притягнути до відповідальності винних у злочинах, а санкції залишаються одним з інструментів для реагування на випадки порушення прав людини. У західних ЗМІ бійню в Тбілісі охарактеризували як провал іспиту на толерантність і демократію.

Враховуючи, що адміністрація чинного президента США Джо Байдена заохочує призначення представників ЛГБТ на державні пости, виступає за загальну рівність американців, то поведінка грузинської влади вже точно не викликає захвату в Демократичній партії. У Республіканській партії США вельми прохолодно ставляться до Бідзіни Іванішвілі та заснованої ним партії. У червні 2020 року 13 конгресменів-республіканців підготували доповідь про антиросійські санкції, в якій назвали мільярдера Іванішвілі близьким союзником президента РФ Володимира Путіна, винному в дестабілізації ситуації на Південному Кавказі в інтересах Кремля. Тодішній держсекретар США Майк Помпео негативно оцінював ситуацію в Грузії і підтримував ідею скасувати частину фінансової допомоги.

У ситуації, що склалася, грузинська опозиція може заробити очки перед місцевими виборами в жовтні 2021 року. Від результатів голосування залежатиме політичне майбутнє республіки. Якщо "Грузинська мрія" програє місцеві вибори, тоді у 2022 році відбудуться дострокові парламентські вибори, згідно з планом врегулювання політичної кризи в Грузії, який запропонував президент Європейської Ради Шарль Мішель у квітні 2021 року. Політична криза в Грузії тягнеться з осені 2020 року, після того як опозиційні партії відмовилися визнати результати парламентських виборів, звинуватили "Грузинську мрію" у фальсифікаціях і кілька місяців відмовлялися ставати до роботи в парламенті. Протести журналістів підтримали опозиційні партії "Єдиний національний рух" і "Лело". Їхні лідери відмовилися брати участь у роботі парламенту до відставки уряду.

Протести на Кубі, в ПАР і Грузії є повчальним для керівників усіх країн, зокрема президента України Володимира Зеленського. Коли на дворі криза, то екстремісти починають діяти. Непопулярні та непродумані рішення в складний для країни час можуть спровокувати соціальний вибух.

Георгій Кухалейшвілі

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів