banner banner

Кожен другий українець не може розраховувати на гідне життя. Коли ви нарешті будете багатими?

Кожен другий українець не може розраховувати на гідне життя. Коли ви нарешті будете багатими?
112ua.tv

Ганна Пєшкова

Журналістка

Бідність у світі зростає критичними темпами. Генсек ООН Антоніу Гутерріш б'є в усі дзвони: через коронавірус торік ще 120 млн людей опинилися поза межею бідності. Загалом це як три України.

Тим часом український уряд звітує про успішну боротьбу з бідністю завдяки соцдопомозі та створенню робочих місць. Здавалося б, все під контролем. Якби не одне "але": серед бідних громадян левова частка працевлаштованих. І робочі місця від уряду не просто не допомагають подолати трудову бідність, а навіть її стимулюють.

Новини за темою

Новини за темою

Як побороти бідність

Хоча дійсно жебраків серед українців дуже мало, майже половина громадян живе в бідності. Дуже ймовірно, що до цього прошарку належите і ви.

Скільки бідних насправді в Україні

Заступник голови парламенту України Олена Кондратюк 1 лютого 2021 року заявила, що поза межею бідності на сьогодні живуть близько 19 млн громадян країни, тобто понад половина населення України (з урахуванням перепису Дубілета). Приблизно ту саму оцінку дали за підсумками першого півріччя 2020-го в НАН України. Уповноважена ж Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова говорить лише про чверть бідних.

Бідність - це дуже специфічний показник, тому що різні інституції використовують різні критерії, щоб вирішити, кого ж можна віднести до бідних, а кого – ні. У Світовому банку, наприклад, налічують лише трохи більш ніж 3% бідних українців, а якщо запитати їх самих, то бідними себе називають дві третини опитаних.

Хтось відштовхується від затвердженого Кабміном прожиткового мінімуму: якщо доходи нижчі, людина бідна. Хтось - від фактичного, який у кілька разів перевищує встановлений. А хтось - від витрат, здійснюваних українцями на місяць. Якщо рахувати за останнім методом, то дійсно 41% громадян був бідним ще до пандемії. А за кілька місяців після того, як розгорілася коронакриза, до цієї категорії потрапили вже 45%.

Той низький показник у 3% нужденних, який наводить Світовий банк, - це крайня бідність. Її в Україні, на щастя, дійсно майже немає. Щоб обчислити крайню бідність, експерти банку рахують, скільки людей витрачають менше від певної суми на день. Ця сума крихітна - в нацвалюті приблизно 15,2 грн.

Не дивно, що настільки скромні витрати дозволяє собі лише кілька відсотків населення. Вкрай бідних в Україні мало, і в перспективі навряд чи їх стане більше: експерти, зокрема головний економіст Ukraine Economic Outlook Михайло Кухар, погоджуються, що найгіршу рецесію Україна вже пережила у 2015 році.

В основному ж, коли мова йде про бідність в нашій країні, мають на увазі доходи нижче від середнього. Ті 19 мільйонів, які згадувала Кондратюк, витрачають менш як 4 тис. грн на місяць. І це трагічний показник - нехай і не настільки, як у випадку з крайньою бідністю.

Звичайно, бідність - це проблема не однієї тільки України. В Італії до жебраків за час пандемії додався мільйон людей. Але загалом проблема стосується менш як 10% населення країни, що в порівнянні з українськими показниками - квіточки.

Існуючи в трудовій бідності

Уявімо сім'ю, в якій двоє батьків, двоє маленьких дітей і старенька бабуся-інвалід. Чоловік працює за 500 доларів на місяць. Жінка займається своїми дітьми й мамою та отримує мінімальну соцдопомогу з догляду за інвалідом. Плюс в загальному сімейному бюджеті є допомога з інвалідності в 1700 гривень. Ні про які накопичення тут мови бути не може. Треба якось забезпечувати дітям гідну їжу, одяг за віком, лікування. Словом - виживати.

А тепер уявімо, що у зв'язку з пандемією годувальник був змушений тимчасово не працювати. Ба більше - коли після локдауну його запрошують назад, колишню зарплату чоловікові виплачувати вже не можуть.

На Заході для такої ситуації є визначення - working poor, in-work poverty, тобто трудова бідність. У структурі цього показника враховують не тільки реальні заробітки людини, а й ношу у вигляді його сім'ї, яку працівникові потрібно тягнути. Зазвичай серед населення, що працює, рівень бідності приблизно вдвічі нижчий, ніж серед населення загалом.

За даними за 2015 рік, у США трудових бідняків було 6,3%, у Росії - 10,8%. Водночас саме трудові бідняки в Росії становлять не половину, а більшу частину в структурі загальної бідності. Подібна ситуація характерна для країн, які входили до СНД.

В Україні воліють не відстежувати показник трудової бідності, проте красномовний альтернативний – структурна бідність. Чим більшу частину в структурі витрат населення складають витрати на їжу, тим тяжче його становище.

Половина витрат середньостатистичної української сім'ї - на прожиток. У 2020 році купівля їжі складала 48,1% місячних витрат домогосподарства: на 1,5% більше, ніж в 2019.

Здавалося б: чому так відбувається? Припустимо, соцвиплати вкрай скромні, але ж середня зарплата зростає? За минулий рік цей показник збільшився на 10%, за даними Держстату.

По-перше, реальне зростання зарплати з урахуванням інфляції було нижчим. А по-друге, сам по собі показник, який вираховує Держстат, - як середня температура в лікарні. Хтось труп, хтось - із коронавірусом, а в середньому обидва пацієнти здорові.

Справедливіше вираховувати медіанну зарплату, тобто дохід людини, середньої в ряду. Якщо працівники підприємства отримують по 10 тис. грн, а директор – 100, то справедливим показником буде зовсім не 12 тисяч в середньому, а саме 10. Ось і виходить, що медіанна зарплата щонайменше на 30% нижча за середню і становить близько 8 тис. грн на місяць.

Сума може бути і достатньою для однієї людини, але занадто низька для годувальника. Однак у такій парадигмі українцям доводиться виживати: за даними Держстату за 2020 рік, середній сукупний дохід одного домогосподарства становив 9,5 тис. гривень. І це сім'ї навіть урізали витрати: в минулому році середнє домогосподарство дозволяло собі витрачати на 154 гривні в місяць більше.

Саме з цієї причини основною проблемою під час пандемії була зовсім не необхідність влаштуватися на будь-яку роботу, а саме рівень її оплати.

Чому "міні-джобс" шкодять українцям

Запропоновані українцям "міні-джобс" - вакансії в сільському та лісовому господарствах, будівництві доріг, на пошті, в соціальній роботі та міському благоустрої - можливо, і рятували українців від крайньої бідності, проте посилювали трудову.

Ефективність таких робочих місць взагалі під великим питанням. Адже ще до пандемії знайти роботу на 4-7 тисяч гривень на місяць проблемою не було. Таких вакансій, судячи з інформації на агрегаторах з пошуку роботи, в Україні було повно навіть у найгірші часи. Питання не в працевлаштуванні, а в тому, як прожити на цю зарплату, прогодувати свою сім'ю. Особливо коли до працівника ставляться як до кріпака, і жодних профспілок, які могли б повноцінно захистити його права, немає.

Підсумок боротьби українського уряду з бідністю був досить передбачуваним. Адже ще нобелівський лауреат Гуннар Мюрдаль зазначав: головна проблема економіки, що розвивається, - це не створення нових робочих місць, а подолання трудової бідності. Саме через неї щонайменше половина населення країни напрацьовує собі психологічну травму, коли її можливості не відповідають потребам.

Карантин тільки посилює хворобу під назвою трудова бідність, адже побічний ефект пандемії - соціальна нерівність. Особливо воно простежується в містах. У першому півріччі 2019 року, згідно з Держстатом, бідних було в 5,3 раза більше, ніж багатих. У 2020 році їх вже було в 5,6 раза більше. Роздавання грошей пенсіонерам, сім'ям з дітьми й силовикам вилилася в інфляцію. Зі зростанням цін у підсумку доводиться справлятися трудовому бідняку, який не отримує цих виплат.

Що робитиме людина, опинившись у становищі трудового бідняка? Очевидно, що шукати другу роботу, тим часом проїдаючи заощадження. У серпні голова Ради НБУ Богдан Данилишин у своєму Facebook вже відзвітував, що за перший квартал 2021 року власні накопичення українців сумарно скоротилися на 60 млрд. Він підкреслив, що на оплату продуктів і комунальних послуг українцям не вистачає основних доходів.

Накопичення не гумові та колись закінчаться. Що далі?

Новини за темою

У мережі популярна порада "вивчитися на айті", але ті, хто її роздає, не розуміють, що більшість людей не мають потрібних задатків навіть для найпростішої роботи у галузі. За даними фінансового аналітика Олексія Куща, потенціал українського ІТ-сектора - приблизно 300 т. осіб. Тобто далеко не для кожної людини галузь інформаційних технологій буде паличкою-рятувалочкою.

З високою часткою ймовірності українець на межі бідності отримуватиме зарплату за свій підробіток або основну роботу в конверті. Або ж - піде на біржу праці й працюватиме "в чорну". Це ще раз доводить, що "тіньова" економіка для населення - не стільки спосіб збагачення, скільки спосіб виживання.

Інший популярний варіант – міграція. Загальні втрати трудових ресурсів за останні роки становили до 10 млн осіб. Станом на середину жовтня кількість українців у Польщі вже досягла історичного максимуму. Водночас попит на наш трудовий потенціал все ще зберігається у зв'язку зі стрімким зростанням ВВП Польщі. Для охочих працювати на заводах, виробництвах і складах, в будівництві, на фермах, у кафе і готелях - вакансії знайдуться. Пакувальник, який не знає польської мови, або працівник на виробництві з металу і дерева можуть заробляти близько 4-5 тис. злотих на місяць (26,7-33,4 тис. грн).

Як уряд має намір рятувати Україну від бідності

Україна, відповідно до своїх зобов'язань перед ООН, має скоротити кількість бідних громадян у 4 рази всього за 10 років - попри пандемію. В уряді звітують, що наполегливо йдуть до мети. У спільному звіті Мінсоцполітики та Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) йдеться про те, що програми Кабміну врятували від бідності 1,1 млн громадян. Серед бідняків могли бути майже 15 тис. дітей, яких забрали б у батьків.

Але очевидно, що посадовці насправді чудово розуміють неефективність своєї стратегії, адже в березні була нарада з президентом Зеленським, на якій йому запропонували нову. На нараді згадувалися поняття "домогосподарство" та "собівартість утримання господарства".

Ці самі словосполучення кілька років тому згадувала скандальна "слуга народу" Галина Третьякова в контексті дійсно непоганої ідеї соцзабезпечення. Йдеться про про повернення частини податків годувальнику в сім'ї з утриманцями. Щоправда, поки жодних зрушень в реалізації цієї ідеї немає: мабуть, через дорожнечу задуму. А за кілька місяців після наради прем'єр-міністр заявив: боротися з бідністю в Україні будуть завдяки підвищенню прожиткового мінімуму.

Звичайно, збільшувати соцпідтримку в кризових ситуаціях необхідно. На жаль, втрачено багато дорогоцінного часу: півтора року пандемії Україна пройшла без гідних соцвиплат, поки в Штатах фінансову допомогу отримували 80-85% населення. Проте мова в цьому випадку йде всього про кілька сотень гривень, на які може розраховувати лише той прошарок населення, виплати якого прив'язані до прожиткового мінімуму.

Крім того, важливо не дати людям потрапити в "пастку бідності", коли людині вигідніше не працювати, а жити на допомогу. Як у відомій казці Корнія Чуковського: "Стривай, чи не тобі минулого тижня я вислав дві пари відмінних калош? - Ах, ті, що ти вислав минулого тижня, ми давно вже з'їли. І чекаємо, не дочекаємося, коли ж ти знову пришлеш до нашої вечері дюжину нових і солодких калош!".

Однієї тільки фінансової "риби" у вигляді соцвиплат і поганеньких острог у вигляді "міні-джобс" населенню недостатньо. Потрібні хороші вудки. У своїх оцінках експерти зазначають, що Україна зможе конкурувати з Польщею, коли зарплати в країні становитимуть хоча б 700 доларів.

Щоб середня зарплата в Україні сягала хоча б 20 тис. гривень на місяць, необхідно змінити примітивний аграрно-сировинний лад економіки на лад високої доданої вартості. Експортувати в основному потрібно не кукурудзу на радість покійному Микиті Хрущову, а локомотиви й вертольоти, у виробництві яких потрібні висококласні фахівці. І водночас необхідно запроваджувати обмеження на експорт цих товарів, за прикладом Штатів. Нехай навіть і всупереч міжнародним зобов'язанням.

Зрозуміло, що в таких умовах вабити українців за кордон будуть й інші фактори (пенсія в 5-10 разів вища, якісніші освіта і медицина). Але критично показник бідності скоротити ми все ж таки зможемо. Була б політична воля.

Анна Пєшкова

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів