banner banner

Хто такі журналісти Марія Ресса і Дмитро Муратов, відзначені Нобелівською премією миру

Нагороду журналістам присудили за їхню боротьбу за свободу поширювати інформацію в умовах авторитарних режимів

Хто такі журналісти Марія Ресса і Дмитро Муратов, відзначені Нобелівською премією миру
Марія Ресса і Дмитро Муратов 112.ua

Нагороду журналістам присудили за їхню боротьбу за свободу поширювати інформацію в умовах авторитарних режимів

Норвезький Нобелівський комітет, який займається присудженням Нобелівської премії миру, виніс рішення: у 2021 році нагороду розділили двоє журналістів, які ведуть у своїх країнах боротьбу за "захист свободи вираження думок, що є передумовою демократії і міцного миру". Першою прозвучало ім'я філіппіно-американської засновниці видання Rappler Марії Ресси, а потім – головного редактора російської "Нової газети" Дмитра Муратова. Обидва вони працюють в умовах тиску з боку авторитарної влади своїх держав. Розповідаємо про лауреатів детальніше

Марія Ресса

Арешт Марії Ресси в березні 2019 року AFP

Приблизно з 10-річного віку майбутня нобелівська лауреатка росла в США, куди переїхала до матері. Та покинула Філіппіни після смерті батька Марії, але, вийшовши повторно заміж, змогла забрати і обох дочок. Дитинство Ресси було цілком непоганим, враховуючи її іммігрантський статус. Вона відучилася в хорошій школі, а потім вступила до Прінстона, де вивчала молекулярну біологію і театр. Пізніше Ресса зацікавилася політикою і отримала стипендію Фулбрайта для вивчення політичного театру, але вже у філіппінському університеті Ділімана.  

Цей інтерес зрештою привів Марію Рессу в журналістику. Спочатку вона працювала на державному телебаченні, потім створила власний продакшн і врешті-решт опинилася на посаді керівника бюро CNN в Манілі. Так Ресса прийшла в розслідувальну журналістику і зайнялася вивченням терористичних рухів, про що потім написала кілька книжок. Вона також викладала у Прінстоні курс про політику Південно-Східної Азії, а у Манілі навчала студентів тележурналістиці. Всього у професії Ресса вже понад 30 років, а в роботі своїй вона орієнтується на стандарти західних новинних агентств.

Протягом всієї своєї кар'єри Ресса стежила за діяльністю Родріго Дутерте, який пройшов шлях від корумпованого мера міста Давао до диктатора Філіппін. Саме у бесіді з Рессою Дутерте зізнався, що не гребував політичними вбивствами, будучи градоначальником, і пообіцяв продовжити жорстокі розправи, коли стане президентом. Навіть в очі своїй співрозмовниці пожартував, що вб'є і її саму, якщо знадобиться. До слова, кабінет він зайняв у 2016 році.

Це скандальне інтерв'ю Дутерте давав вже для видання Rappler, яке Ресса з трьома підприємницями заснувала у 2012 році. Видання є одним з найбільших новинних ресурсів на Філіппінах, зберігаючи при цьому незалежність. Воно послідовно критикує владу країни, зокрема особисто Дутерте. Однією з головних тем залишається невиправдано жорстока боротьба уряду з наркомафією за особистою згодою президента. У відповідь глава держави повівся досить передбачувано – позбавив Rappler акредитації на заходи своєї прес-служби, а пізніше і ліцензії, а також заявив, що видання фінансується із США.

Увінчав конфлікт позов проти Ресси, яку в чому тільки не звинувачували – в наклепі, ухиленні від сплати податків, отриманні закордонних інвестицій. Журналістці 10 разів доводилося вносити заставу, щоби залишитися на волі. В адміністрації Дутерте стверджують, що не причетні до судового процесу проти Ресси, проте міжнародні організації і незалежні філіппінські ЗМІ називають це переслідування однозначно політично мотивованим.

У 2018 році Ресса увійшла до списку "захисників у війні з правдою" – журналістів, які стоять на сторожі свободи слова і свободи інформації, часом ризикуючи життям. Ці захисники були визнані "Людиною року" за версією журналу Time. Це лише один з величезного переліку титулів і нагород Марії Ресси. У прес-релізі Нобелівського комітету говориться: "Марія Ресса використовує свободу слова, щоби викрити зловживання владою, насильство і зростаючий авторитаризм у своїй рідній країні, на Філіппінах".

Дмитро Муратов

Дмитро Муратов Фото з відкритих джерел

Третій росіянин у списку нобелівських лауреатів миру (після Андрія Сахарова і Михайла Горбачова) народився у 1961 році в Самарі, яка тоді ще носила радянську назву Куйбишев. Освіту Дмитро Муратов отримував тут же – закінчив філологічний факультет Куйбишевського державного університету, після чого відслужив у радянській армії.

Повернувшись на цивілку в 1985 році, почав кар'єру в журналістиці. Стартував з місцевих видань, до кінця вісімдесятих вже був завідувачем відділом комсомольського життя газети "Комсомольська правда", а з 1990 року став редактором відділу інформації видання.

Втім, у 1992 році Муратов йде з "Комсомолки" через незгоду з політикою керівництва, а у 1993 році разом з іншими членами об'єднання "Шостий поверх" засновує "Нову щоденну газету", назва якої потім скорочується до "Нової газети". Сталося це у 1995 році, тоді ж Муратов став головним редактором переформатованого видання і залишається ним досі.

"Нова" прославилася гучними розслідуваннями, а її співробітники були справжніми зірками незалежної журналістики. В першу чергу – Анна Політковська, головним інтересом якої була Чечня. Вона висвітлювала дві тамтешні війни в дев'яностих і вивчала особистість Рамзана Кадирова, а також займалася правозахисною діяльністю. Політковську було вбито у день народження Володимира Путіна 7 жовтня 2006 року. Російського президента вважають ймовірним замовником цього вбивства. Політковська стала однією з шести журналістів "Нової", убитих, як варто думати, за свою професійну діяльність.

У Нобелівському комітеті відзначили відмову Муратова змінювати незалежну політику "Нової газети", незважаючи на ці вбивства, а також на погрози і застосування насильства, а нагородження аргументували тим, що він "протягом десятиліть захищав свободу слова в Росії у все більш складних умовах". Серед найгучніших публікацій видання Муратова – згадані статті Політковської про Чечню; матеріали про серію вибухів російських житлових будинків у 1999 році; висвітлення захоплення заручників і катастрофічної спроби їхнього звільнення в Московському театральному центрі на Дубровці (2002 рік); робота в Беслані на місці захоплення школи (вересень 2004 року); публікації про найбільшу в СНД операцію з відмивання грошей, прозвану "Російським ландроматом"; статті про в'язниці для геїв, викрадення і тортури гомосексуалів у Чечні і безліч інших. Втім, з публікації саме "Нової газети" стартувала й істерія навколо так званих "груп смерті" в соцмережах. Початкову публікацію в перші ж дні розкритикували як алармістську, непрофесійну і націлену на хайп, а її відгомони відчуваються досі.

Відзначимо, що в Росії поставилися до нагородження Муратова Нобелівською премією миру неоднозначно. Головна претензія полягає в тому, що норвезькому Нобелівському комітету не вистачило духу нагородити не Муратова, а куди більш очікуваного Олексія Навального. Політик за свою боротьбу з Кремлем і Володимиром Путіним зараз сидить у в'язниці за звинуваченням, що має всі ознаки сфабрикованого. Пригадують Муратову і підсумки недавнього розслідування, яке показало, що "Нову газету" фінансують близькі до Кремля олігархи Сергій Адоньєв і Сергій Чемезов, хоча формально видання частково належить його співробітникам, а частково Олександру Лебедєву і Михайлу Горбачову. Також вказують на те, що ні у видання, ні особисто у Муратова немає статусу іноземного агента, який в Росії вже називають знаком якості незалежної журналістики, а також те, що його поспішив привітати прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков.

Стосовно війни на Донбасі, Муратов у 2014 році озвучував позицію, що Росію "втягують" у конфлікт з Україною. Нібито в Кремлі цього ніхто особливо не хотів, але піарники на кшталт першого прем'єр-міністра "ДНР" Олександра Бородая зробили захоплення українських територій питанням патріотизму і боротьби з фашизмом, що в свою чергу змусило Кремль вплутатися у війну. Втім, у 2019 році в індукуванні воєнних настроїв серед росіян Муратов звинуватив "державну пропаганду, цілком підвладну Кремлю".

Як повідомляється на сайті "Нової газети", Муратов заявив, що має намір перевести частину Нобелівської премії фондові, що допомагає дітям з важкими і рідкісними захворюваннями. А свою нагороду він присвятив загиблим журналістам видання.

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів