banner banner

За податкові махінації виробників платять українці: Чому соняшникова олія в Україні коштує дорожче, ніж в Європі

За податкові махінації виробників платять українці: Чому соняшникова олія в Україні коштує дорожче, ніж в Європі
112ua.tv

Олексій Кущ

економіст

Соціальні мережі в Україні нарешті побачили те, про що ми пишемо вже кілька місяців: дивовижну різницю між цінами на соняшникову олію в зарубіжних супермаркетах та українських. Користувачі з подивом постять фотографії, на яких зображено українські цінники в межах 50 + грн за пляшку, й аналогічні, наприклад, ыз чеського супермаркету, які в гривневому еквівалент становлять приблизно 30 грн, причому олія, ясна річ, наша. А інакше й бути не може, адже з 20,9 млн тонн соняшникової олії на міжнародному ринку приблизно 6,7 млн тонн в маркетинговому році 2019/2020 припало на Україну. Наша країна - номер один серед світових виробників, хоча нам на п'яти й наступає РФ (частка росіян - 5,8 млн тонн). Сумарно на дві зазначені країни припадає майже 60% світового ринку. При цьому обсяги перероблення в Україні істотно перевищують внутрішні потреби: із зазначених 6,7 млн тонн самі українці в кращому випадку споживають за рік всього 0,4 млн.

Здавалося б, за такого розкладу, у нас не повинно бути жодних проблем із внутрішніми цінами. Абсурдність події можна проілюструвати на простому прикладі: ви можете собі уявити, щоб у Саудівській Аравії бензин на заправках раптом став би дорожче, ніж в Європі? Гадаю, якби таке сталося, то відсіканням руки у винуватців не обмежилося б: довелося би жертвувати й іншими "кінцівками". Наша нафта - це соняшник і кукурудза, а умовний бензин – вироблена з цих культур олія. Так чому ж за умовний літр соняшникової олії у великому гурті на експорт можна отримати приблизно один долар за літр (тобто 27-28 грн), а при продажу на внутрішньому ринку в роздріб – цілих два долари (понад 50 грн за літр)?

Новини за темою

Ясна річ, існують закони ринку, коли роздріб завжди дорожче оптової партії як за рахунок фактора обсягу продажів, так і через вартість упаковки і дистрибуції. Але це не може пояснити різницю в ціні вдвічі, повинні бути системні фактори, які й формують зазначений вище зазор.

Почнемо з другорядних причин. Наші торгові мережі формують свій профіт не стільки за рахунок зростання обсягів продажів, як за допомогою торгової націнки. Пояснюється це низьким платоспроможним попитом населення і фактором так званих "товарів Гіффена". Простими словами, знизивши ціну і торгову маржу до мінімуму, торгові мережі не компенсують втрати зростанням обсягів проданого товару. Тому краще продавати менше, але дорожче: кому треба, той купить навіть переплачуючи. Й українці переплачують, купуючи кілька пляшок соняшникової олії на місяць. Фактор "товару Гіффена" означає, що є група соціальних товарів, попит на які зростає при збільшенні ціни, хоч це і звучить на перший погляд парадоксально. Цей феномен характерний для бідних суспільств: в Ірландії в ХІХ столітті таким товаром була картопля, в Китаї – локшина. В Україні до нього можна віднести цукор і ту саму соняшникову олію: люди очікують зростання цін і запасаються про запас. А великі компанії на ринку цим активно користуються, вступаючи в олігопольну змову для отримання надприбутку при повному потуранні з боку антимонопольного комітету.

Але є й стратегічний фактор - податкові стимули. Насамперед йдеться про загороджувальні мита, які мінімізують вивезення сировини з країни. Свого часу Україна впровадила мито в розмірі 23% на вивезення насіння соняшнику, і це спричинило появу в країні десятків олійноекстракційних заводів. На експорті соняшникової олії ми заробляємо мільярди доларів, тоді як при продажу на зовнішніх ринках "насіння" отримували бт втроє-вчетверо менше. Надалі під тиском СОТ та ЄС (умови вступу в зони торгівлі, міжнародної та європейської) Україна істотно знизила свої експортні мита, що призвело до того, що на тлі світового дефіциту сировини вивезення українського "насіння" у 2021 році виросло майже всемеро. Водночас РФ впровадила для захисту внутрішнього перероблення мито на вивезення насіння соняшнику в розмірі 70% від так званої "демпферної ціни", коли встановлюється ціна відсікання і мито на суму, яка перевищує вказане значення. Таким чином, при різкому зростанні експортних закупівельних цін на насіння соняшнику спрацьовує захисний митний механізм, й експортер віддає державі у вигляді мита 70% зростання ціни, що робить експорт "насіння" невигідним. В Україні такої системи загороджувальних мит на вивезення сировини немає, і тому багато олійноекстракційних заводів в Україні цього року зупинилися на ремонт – саме через дефіцит сировини.

Новини за темою

Але й переробники в Україні, особливо представлені кількома найбільшими компаніями, активно користуються нинішнім фіскальним механізмом на свою користь. У 2019 році ДФС провела детальне вивчення балансу надходжень до бюджету з боку 42 найбільших виробників олії та продавців "насіння" та сумами відшкодування ПДВ, виплачених ним із державного бюджету. Виявилося, що сума сплаченого цими компаніями до бюджету ПДВ була на 32,2 млрд грн менше суми відшкодованого ним податку з боку держави (за рахунок бюджетних коштів).

Ба більше, експорт насіння соняшнику та соняшникової олії став джерелом масової оптимізації оподаткування – так звані "експортні каруселі, чи нетиповий експорт". Схема має приблизно такий вигляд: велика торговельна мережа продає товари, і її зобов'язання перед бюджетом зі сплати ПДВ становлять 1 млрд грн. Але платити до бюджету не хочеться. Тоді торговельна мережа купує за 6 млрд грн соняшникову олію/насіння. На цю суму формується податковий кредит із ПДВ у розмірі 1 млрд грн, тобто в сальдовому залишку зобов'язання рітейлера перед державою дорівнюють нулю. Надалі ця компанія експортує насіння та олію на зовнішні ринки без сплати податків, позаяк ПДВ при експорті не нараховується. Отримана вигода в один ярд ділиться торговою мережею і продавцем насіння/олії навпіл. Тільки на прикладі трьох рітейлерів було встановлено ухилення зобов'язань з ПДВ на 0,6 млрд грн при обсязі нетипового експорту в розмірі 3,4 млрд грн. Загальна ємність схем "нетипового експорту" і, відповідно, втрати державного бюджету становлять 30 млрд грн на рік.

Новини за темою

Сама схема відшкодування ПДВ за рахунок держави з експорту сировини ("насіння") і напівфабрикатів ("олія") призводить до того, що ціна на внутрішню партію товару завжди буде вище, ніж на аналогічну експортну (на розмір згаданого ПДВ). Сама ж "скарбничка" податку на додану вартість, з якої і черпають гроші на відшкодування, формується всіма нами – кінцевими споживачами товарів і послуг. Наприклад, у ціні батона у 18 грн бабуся сплачує 3 грн цього податку. Виходить, що всі ми скидаємося в "общак" під назвою бюджет, контрольований владою, щоб пляшка олії  в чеському супермаркеті коштувала в півтора раза дешевше, ніж в українському. При цьому ці самі українські торговельні мережі, які впарюють нам олію по 50 грн, на схемах із "нетиповим експортом" олії і насіння мінімізують своє оподаткування на мільярди гривень на рік. І тут коло замкнулося: щоб було, на чому "хімічити", скарбничку повинні поповняти прості громадяни. Отже, що вище ціни, то більше ПДВ переказують до "общака" прості українці. І тим більше з нього візьмуть українці "непрості".

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected].

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів