banner banner

Рука допомоги і стусан під зад. Чому депутати відмовилися виплачувати 150 тис. грн заробітчанам

Гучний проект допомоги заробітчанам, який просував Володимир Зеленський, а в парламент подав особисто прем'єр-міністр, провалили в Раді. При чому "за" не проголосували самі члени команди президента - представники "Слуги народу". Обіцяної виплати заробітчанам в 150 тис грн не буде. Судячи з усього, Офіс президента дав задню і залишив українських мігрантів ні з чим.

Рука допомоги і стусан під зад. Чому депутати відмовилися виплачувати 150 тис. грн заробітчанам
"Слово і діло"

Ганна Пєшкова

Журналістка

Гучний проект допомоги заробітчанам, який просував Володимир Зеленський, а в парламент подав особисто прем'єр-міністр, провалили в Раді. При чому "за" не проголосували самі члени команди президента - представники "Слуги народу". Обіцяної виплати заробітчанам в 150 тис грн не буде. Судячи з усього, Офіс президента дав задню і залишив українських мігрантів ні з чим.

Від влади періодично лунають заяви про спроби повернути на Батьківщину мізки, що витікають за кордон, - здебільшого за рахунок допомоги в створенні бізнесу в нашій країні. На початку року прем'єр з панського плеча вирішив видавати бажаючим відкрити свою справу до 150 тис. грн "на руки". Ось тільки нардепи (і зокрема - більшість "Слуг народу") відмовилися голосувати за законопроект № 4669.

Мабуть, в Зе-команді нарешті зрозуміли: 150 тис грн на створення бізнесу для заробітчан їх ніколи не зацікавить і проблему міграції не вирішить. І ось чому.

Кому із заробітчан планували заплатити

Почнемо з того, що отримати допомогу змогли б далеко не всі. Мігрант мав би інвестувати і власні гроші, при цьому не менше, ніж держава. Але 5 тисяч доларів на руках на підтвердження серйозності намірів – це ще не все. Претендент повинен був мати понад рік роботи за кордоном і більш ніж 10 років страхового стажу. Тобто "молоді та перспективні" отримати стимул від держави не змогли б – їм допомогу надали би лише за умови її повернення.

Є проста закономірність: що менше критеріїв держава встановлює під час реалізації програми, то менше зазвичай корупційних складових. І ця програма теж ризикувала не стати винятком, адже на тих заробітчан, які підійшли б під опис, чекав би конкурс. Які бізнес-плани мали б більше шансів на успіх – незрозуміло. Напевне, виходячи зі спічу прем'єра, основним критерієм стало би створення нових робочих місць. Тож охочі відкрити маленьку каву-точку, найімовірніше, спіймали б облизня.

Новини за темою

Масштаби нової програми вражали уяву. Виходячи з того, скільки коштів планували закласти на її реалізацію, в повному обсязі (по 150 тисяч гривень) отримати допомогу змогли б лише 720 (!) громадян. Це менше 0,048% українських підприємців, а в масштабах міграції – і зовсім крапля в морі. Офіційної статистики немає, але, за оцінками екс-міністра Кабміну Дмитра Дубілета, в пошуках кращого життя за кордон виїхали близько 4 мільйонів українців.

Звісно, якщо б українці претендували на менший розмір допомоги, то її одержувачами могли б стати кілька тисяч осіб. Але так чи інакше говорити про те, що завдяки новій програмі вдалось би протидіяти трендам міграції, не доводиться.

Така обмежена кількість можливих одержувачів допомоги пов’язана з тим, що на програму виділять всього 108 мільйонів гривень. І це тоді як розвинені країни виділяють на підтримку бізнесу мільярди доларів. Охочим розпочати бізнес в тій же Польщі ще до пандемії видавали кредити під 1% річних. При цьому підприємця всьому навчали і допомагали скласти бізнес-план.

Але 108 мільйонів гривень – це мало навіть за українськими мірками. Наприклад, на виплату бізнесом зарплат найманим співробітникам заклали 15 млрд грн (мова про президентську допомогу в 8 тисяч гривень на місяць). Але ж цю суму економічні експерти оцінили як досить скромну: вона становить менше 0,5% ВВП.

Ви скажете: держава не має грошей, щоб направо і наліво роздавати їх підприємцям. Однак десятки мільярдів гривень закладено на "Велике будівництво". Крім того, за оцінками фінансового аналітика Олексія Куща, якби держава не здійснювала дострокові виплати кредиторам, вона могла б акумулювати від 300 до 400 – зауважте, не мільйонів, а мільярдів (!) – гривень.

Чи можна повернути заробітчан за допомогою виплат

Така схема "допомоги" бізнесу в Україні стара як світ. Озвучується приваблива пропозиція, за рахунок якої елітам вдається набрати очки перед виборцями, які не вникають у її специфіку. Створюється інформаційний шум. Реальних витрат немає – як, звісно, немає і реального ефекту для економіки.

Це досить легко перевірити. Згадаймо багатостраждальну програму пільгових кредитів для бізнесу під 5-7-9%, яка ще в грудні 2019 року називалася "Повертайся і залишайся" і передбачена саме для допомоги заробітчанам. Масштаби її реалізації на старті виявилися вкрай скромними: за місяць її дії менше сотні заробітчан змогли отримати цю допомогу. Потім через низьку популярність програму розширили на низку підприємців всередині країни, згодом – на тих, хто постраждав від карантинних обмежень.

Але й тоді широкої популярності пільгові кредити не набули через складнощі в їх отриманні. Крім того, ураховуючи, наприклад, процентну ставку Нацбанку, кредит під 7% здавався підприємцям не таким вже й привабливим. У підсумку абсолютна більшість кредитів, отриманих за цією програмою, – це переоформлення раніше отриманих кредитів. Про жодне стимулювання розвитку бізнесу не може бути й мови.

"Чарівної пігулки" для того, щоб повернути заробітчан до України, немає. Поки держава не запустить реальних масштабних програм підтримки бізнесу, поки не будуть помітні зрушення в боротьбі з корупцією, виведення з тіні великого бізнесу, поки не буде якісних правоохоронної та судової реформ, поки карантинні обмеження не стануть обґрунтованими і зрозумілими для бізнесу – українці і надалі виїжджатимуть на роботу за кордон, де все це є.

Напевне, саме через чітке розуміння рівня розвитку бізнес-клімату в країні на нову програму збиралися виділити такий скромний обсяг коштів. Чиновники усвідомлюють ризики, що ці 108 мільйонів гривень могли просто не повернутися до держбюджету у вигляді податків від діяльності нового бізнесу.

І навіть якби бізнес-клімат покращився, це системно не могло б вирішити проблему міграції. Є маленький, але дуже простий нюанс: займатися власним бізнесом може вельми обмежена кількість людей. Для цього потрібна підприємницька жилка.

Новини за темою

Серед українських заробітчан переважно низькокваліфікований персонал на сезонних роботах. Замість того, щоб ризикувати, відкриваючи бізнес в Україні, вони як зварювальники, пакувальники можуть у Польщі заробляти близько 1,5 тисяч євро. І ніякого головного болю. При цьому продукти в цій країні коштують приблизно стільки ж, скільки й в Україні, а якість життя є незіставною.

Працівникам же з високою кваліфікацією за кордоном пропонують таку зарплату, що пропозиція на бізнес в 150 тисяч гривень в Україні їх ніколи не зацікавить.

Що вже казати, якщо навіть пандемія не посприяла тому, щоб українці, які тимчасово повернулися на Батьківщину, тут затрималися. Щойно після жорсткого локдауну кордони відкрилися, ті заробітчани, які мали таку можливість, повернулися на роботу до Європи. Обсяги грошових переказів від наших трудових мігрантів за 9 місяців 2020 року порівняно з 2019 роком практично не змінилися – зменшилися всього на 2,5%.

Добре, що Зе-команда потихеньку вчиться визнавати неефективність власних ідей. Адже поки українці не відчують зростання рівня життя в країні, потік економічних біженців в більш розвинені країни не вичерпається. І ні тисяча, ні п'ять тисяч і "доступних" стартапів цього не виправлять.

Однак такі помилки коштують надто дорого: на законодавчий спам, від впровадження якого в підсумку доводиться відмовлятися, йде дорогоцінний для України ресурс - час. Країна ж продовжує втрачати своїх фахівців.

Анна Пєшкова

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

 

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів