banner banner

Погано для бюджету, добре для виживання людей: Роль тіньової економіки в Україні

Погано для бюджету, добре для виживання людей: Роль тіньової економіки в Україні
123

Олексій Кущ

економіст

Оригінал - на сторінці Олексія Куща в Facebook

У період будь-якої кризи зростає обсяг готівкових коштів і розмір тіньової економіки.

На початок жовтня 2021-го сума готівки поза банками в Україні зросла на 6% проти початку року й досягла вражаючої цифри в 592 млрд грн, тобто майже 30 млрд євро в еквіваленті.

Новини за темою

За даними аналітичних досліджень Світового банку, на цей момент існує п'ять груп тіньового сектора: тіньові, незаконні, в неформальному секторі, власне виробництво домогосподарств для домашніх потреб, частина ВВП, "втрачена" в процесі збору статистичних даних.

Під тіньовим виробництвом у світі розуміють приховування частини доходів або витрат, пов'язаних із виплатою податків та обов'язкових внесків. В Україні це горезвісна податкова оптимізація та зарплати в конвертах.

Незаконне виробництво - це випуск товарів, надання послуг, заборонених законом (проституція, наркотики, зброя) та ведення діяльності без відповідних дозволів і ліцензій (видобуток корисних копалин, наприклад бурштину, випуск спиртних і тютюнових напоїв без ліцензії та оплати акцизного збору).

Неформальний сектор - це переважно наші ринки, кіоски та кустарна сфера виробництва/послуг.

Виробництво домогосподарств - це бабусині консервації та картопля на зиму.
Сумарний обсяг тіньового сектора в Україні становить 1,5 трлн грн або 30% ВВП (якщо вірити офіційним показникам "тіні").

На цей момент Міністерство економіки оцінює рівень "тіні" виходячи з декількох методик: 1) за методом витрати населення/роздрібна торгівля); 2) за електричним і монетарним методом.

Монетарний метод виходить із відношення готівки в обороті (агрегат М0) до обсягу грошової маси (агрегат М2). Згідно з цим методом, рівень "тіні" в нас можна оцінити в 31%.

Як показує практика, детінізація можлива лише за наявності декількох вихідних передумов: формування тренду динамічного зростання всіх базових ринків, коли вихід із "тіні" відбувається завдяки перетіканню в офіційний сектор тіньових інвестицій та суспільних накопичень; проведення глибокої фіскальної реформи, коли, з одного боку, максимально знижуються основні податки, а з іншого - різко посилюється відповідальність за приховування доходів та активів; здійснення податкової амністії, коли населення й бізнес дістають з-під спуду приховані накопичення та активи в надії на введення їх у легальний економічний обіг.

Як ми розуміємо, нічого подібного зараз в Україні не спостерігається, а якщо й відбувається, то чисто формально, імітаційно.

Ба більше, тіньова економіка в нас у період кризи виконує функцію соціального стабілізатора.

Адже саме в тіньовий сектор переходять ті економічні агенти, які не витримують адміністративного та фіскального тиску.

В іншому разі вони просто були б приречені на банкрутство та ліквідацію.
А так вони не тільки виживають, а й забезпечують роботою та доходами мільйони українських сімей.

Як показали дослідження відомого економіста Ернандо де Сото, існує кілька онтологічних кілець формування тіньового сектора економіки.
Велике кільце - це коли під високим фіскальним тиском частина підприємців іде в "тінь", а фіскальне навантаження розподіляється на тих, що залишився в легальному обороті, тобто пропорційно збільшується, що призводить до чергового вимивання тих, хто вирішує піти "в сутінки".
І так до тих пір, поки в легальному секторі не залишаться лише великі ФПГ і державні підприємства.

Мале кільце - це формування неконкурентних умов підприємницького середовища, коли великі ФПГ завдяки політичному лобізму досягають конкурентної переваги на вузькому споживчому ринку й видавлюють із нього малий і середній бізнес.

У фіналі велика частина ринкового середовища поділена між монополіями, олігополіями та компаніями з одноосібним домінуванням.

В Україні така монопольна надбудова становить уже 58% економіки, за даними Антимонопольного комітету.

Неважко помітити, що в нашій країні функціонують обидва "кільця" нарощування тіньової економіки.

За світовою класифікацією оптимальний рівень "тіні" - до 15% ВВП (як у Німеччині).

У такому разі держава виграє двічі: з одного боку, велика частина податків перерозподіляється на широкій базі ВВП, а з іншого – в економіці є якийсь буфер, який зіграє роль соціального стабілізатора в разі глобальної кризи або нової міграційної хвилі.

Спроби скоротити рівень "тіні" нижче 15%, здійснені у Франції, призвели до того, що в суспільстві лише посилилося соціальне напруження, особливо в умовах масового припливу трудових мігрантів.

Неважко помітити, що з усіх видів тіньової економіки в нас борються лише з неформальним сектором, тобто з ринками, кіосками та самозайнятою сферою (наступ на ФОП).

А також із сектором економіки домогосподарств (боротьба з грошовими переказами понад 5 тис. грн і спроби оподатковувати поштові посилки).

Зате ніхто так і не застосував ефективні способи боротьби з тіньовим і незаконним виробництвом, яке процвітає на рівні найбільших ФПГ.

У результаті податкове, адміністративне та регулятивне навантаження з теорії Ернандо де Сото продовжує поширюватися на економічних агентів, що залишилися в легальному секторі, в основному на сегмент МСБ, який або гине, або частково рятується в "тіні"...

А цілісної політики детінізації, синхронізованої з антимонопольною, податковою та регулятивною реформами, у нас як не було, так і немає...

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected].

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів