banner banner

"Опозиційна платформа - За життя": "Антиолігархічний" законопроект Зеленського суперечить міжнародному досвіду боротьби з монополіями і, по суті, це дешевий піар-хід

"Опозиційна платформа - За життя": "Антиолігархічний" законопроект Зеленського суперечить міжнародному досвіду боротьби з монополіями і, по суті, це дешевий піар-хід
Прес-служба "Опозиційної платформи - За життя"

"Опозиційна платформа - За життя"

Політичне об'єднання

Законопроект президента Зеленського, нібито спрямований проти олігархів, насправді є імітацією боротьби і медійної "димовою завісою" для створення у громадян України помилкового враження щодо"наведення порядку і соціальної справедливості". При цьому, ключова проблема президентського законопроекту в тому, що він жодним чином не зачіпає фундаментальних основ олігархічної економіки. Про це йдеться в заяві партії " опозиційна платформа - за життя":

"На сьогодні формат олігархічної економіки в Україні формують два базових фактори: монополізм (що обмежує конкуренцію і розвиток малого і середнього бізнесу) і рентоорієнтована поведінка олігархічних бізнес-груп (Цілепокладання у вигляді рент – експорт природних ресурсів, контроль базових інфраструктурних систем країни і т.д.).

За офіційними даними Антимонопольного комітету, в Україні майже 53% економічного середовища розподілено між різними формами монопольних утворень: 12% – монополії; 16% – олігополії; 25% – компанії з одноосібним домінуванням. Лише 47% економічного середовища формується з використанням конкурентних ринкових механізмів. Адже саме монополії блокують як приплив системних іноземних інвестицій, так і формують штучну стелю зростання для малого і середнього бізнесу. Наведемо лише кілька цифр. За даними Нацбанку, відтік прямих іноземних інвестицій з економіки України склав за 2020 рік $ 0,868 млрд, а капітальні інвестиції (дані Держстату) скоротилися за цей же період на 38,2%.

Чинне антимонопольне законодавство та інституційна зрілість державних структур, таких як Антимонопольний комітет України, на даний момент не створюють умов для активізації інклюзивних інститутів економічної середовища, які могли б сприяти як збільшенню припливу прямих іноземних інвестицій, так і росту питомої ваги малого та середнього бізнесу в структурі економіки. Тобто боротьба з олігархами – це перш за все боротьба з монополіями!

Саме в цьому ключі розвивалося і антитрестівське законодавство в США (Акт Джона Шермана), яке було спрямоване проти монополій, що обмежують внутрішню торгівлю і конкуренцію (сам Акт Шермана був спрямований проти Рокфеллера і компанії Standard Oil, що спеціалізувалася на видобутку, транспортуванні, переробці нафти і маркетингу нафтопродуктів).

Високим рівнем ефективності відзначається антимонопольне законодавство ряду країн Південно-Східної Азії. Зокрема, в Китайській Народній Республіці антимонопольне регулювання включає кілька базових законів, спрямованих на запобігання недобросовісній конкуренції. По шляху боротьби з горизонтальним розширенням фінансово-промислових груп (після завершення азіатської кризи 1997 року) пішла і Південна Корея.

Українські фінансово-промислові групи точно також захоплюють всі сегменти ринку, де ще генерується додаткова вартість. Вони не розглядають передачу суміжних послуг на аутсорс або підряд в сегмент малого і середнього бізнесу (ринкова кооперація). Таким чином, в рамках антимонопольної політики, ключове завдання-обмежити горизонтальне розширення фінансово-промислових груп в непрофільні види бізнесу, так як подібна практика витісняє кваліфікованих цільових підприємців, порушує симетрію конкуренції і призводить до неефективного використання внутрішніх ресурсів (зниження продуктивності).

В цьому плані законопроект, поданий народними депутатами від "ОПОЗИЦІЙНОЇ ПЛАТФОРМИ – ЗА ЖИТТЯ№ 4122, несе в собі набагато цінніший смисловий і правовий технологічний компонент, спрямований на боротьбу з олігархічною системою економіки (а не з персоналіями у вигляді якихось демонізованих "олігархів"), ніж президентський законопроект, який створює лише специфічні інструменти для персоналізації "зла" у вигляді осіб, "призначених" олігархами, але зовсім нічого не робить для демонтажу олігархічної економіки як політико-економічної реальності України.

Законопроект "ОПОЗИЦІЙНОЇ ПЛАТФОРМИ – ЗА ЖИТТЯ" № 4122 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів у сфері антимонопольної політики, деолігархізації та забезпечення добросовісної конкуренції", поданий ще у вересні минулого року (!), вперше в законодавчій практиці нашої країни вводить поняття вертикальної і горизонтальної інтеграції фінансово-промислових груп, поняття перехресного субсидування різних незв'язаних між собою напрямків бізнесу в рамках однієї групи, А також методи обмеження даних явищ і інструменти державного регулювання, спрямовані на захист конкуренції і розвиток малого і середнього бізнесу.

Також нашим законопроектом передбачено зниження рівня монополізації ринків товарів і послуг (зниження рівня монопольного/домінуючого становища суб'єкта господарювання) до 35% і 40%, створення ефективного інструментарію примусового поділу суб'єктів господарювання, а також об'єднань підприємств, що займають монопольне становище на відповідному ринку, збільшення розмірів штрафів за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, незалежність інституту Антимонопольного комітету країни від Офісу Президента. У цьому плані саме боротьба з монополіями є ключем для демонтажу олігархічної моделі економіки без зайвої політизації даного процесу і використання його в політичних інтересах влади.

Навпаки, не відбувся як Президент Зеленський в черговий раз йде на включення антиконституційних норм в законодавче поле України. Зокрема, наділення законопроектом Зеленського РНБОУ додатковими функціями щодо прийняття рішення про визнання особи, яка має значну економічну або політичну вагу в суспільному житті( олігархом), ведення Реєстру в порушення статті 106 Конституції України розширює повноваження Президента України, що суперечить конституційно закріпленому принципу поділу влади (стаття 6) та обов'язку органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законопроект Зеленського містить дискримінаційні положення, що обмежують українських громадян у правах виходячи з їх майнового стану, що суперечить статті 24 Конституції України. Також його положення суперечать частині 3 статті 22 Конституції України про неприпустимість при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, включаючи право розпорядження своєю власністю (стаття 41).

Крім того, введення Зеленським декларації про контакти та обов'язок її подання з інформацією про контакти з особами, включеними до Реєстру (включаючи повідомлення про місце зустрічі та зміст розмов), суперечить положенням статті 32 Конституції України, згідно з якою ніхто не може піддаватися втручанню в його особисте та сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, аналіз запропонованих Зеленським ініціатив дає підстави для висновків про його спрямованість виключно на узурпацію влади, а його положення є неконституційними, такими, що суперечать, зокрема статтям 6, 8, 19, 22, 24, 32, 41, 106 Конституції України. Зеленський, як головний "слуга" олігархів, не має наміру інтегрувати в Національне законодавче поле провідні світові практики по боротьбі з монополіями, попутно зміцнюючи хребет олігархату в країні".

Джерело: Прес-служба "Опозиційної платформи - За життя"

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів