banner banner

Newsweek: США не повинні давати Україні гарантії безпеки й військову допомогу

Політичний оглядач із США Деніел Депетріс висловив думку американському виданню Newsweek про те, що поставки Штатами військової допомоги Україні навряд чи призведуть до чого-небудь, крім як до спонукання Росії відповісти тим же. Депетріс вважає, що в сьогоднішній ситуації "єдиний життєздатний варіант для України" – відновити виконання мінських угод.

Newsweek: США не повинні давати Україні гарантії безпеки й військову допомогу
123

Політичний оглядач із США Деніел Депетріс висловив думку американському виданню Newsweek про те, що поставки Штатами військової допомоги Україні навряд чи призведуть до чого-небудь, крім як до спонукання Росії відповісти тим же. Депетріс вважає, що в сьогоднішній ситуації "єдиний життєздатний варіант для України" – відновити виконання мінських угод.

Оригінал на сайті Newsweek

У квітні цього року здавалося, що президент Росії Володимир Путін готується до повномасштабного вторгнення на територію України. До 110 000 російських військовослужбовців, а також додаткові військові вантажівки, танки та інші броньовані машини були розміщені поблизу кордону України, що США та Європа назвали широко розрекламованою спробою російського примусу. На щастя, військового вторгнення так і не відбулося.

Нарощування російських військ цього місяця в тому ж районі видається до остраху схожим на те, що відбувалося навесні. Десятки тисяч російських військ знову стягуються до кордону України, і деякі українські чиновники від оборони пророкують російський наступ на початку наступного року. Як і у квітні, американські чиновники шукають варіанти дій на випадок, якщо Москва віддасть наказ про вторгнення, - два найбільш популярних: збільшення поставок зброї українським військовим і посилення санкцій проти російської енергетичної промисловості. Вашингтон настільки стурбований черговим сюрпризом Путіна, що американські чиновники, як повідомляється, цього місяця поділилися з членами НАТО картами пересувань російських військовиків.

Що саме задумав Путін? Було висунуто кілька теорій. Деякі досвідчені російські аналітики вважають, що Путін намагається вирішити восьмирічну українську кризу на умовах Москви до того, як він покине свій пост (коли б це не сталося). Інші посилаються на розчарування Путіна процесом "Мінськ-2", у рамках якого Київ повинен обміняти політичну автономію Донбасу на виведення російських військ. Чесно кажучи, ми не знаємо, про що думає Путін. Як зізнався минулого тижня міністр оборони Ллойд Остін, "ми не впевнені в тому, що саме задумав пан Путін".

Зрештою, для американських політиків розрахунки Путіна менш важливі, ніж те, як Вашингтон вирішить відповісти на дилему, що розвивається. За замовчуванням в американських політичних колах заведено виступати проти Росії на захист їхнього меншого сусіда. Це зрозуміла емоційна реакція. Росія, зрештою, порушила міжнародне право, коли вирішила направити війська на Кримський півострів, щоб окупувати, а потім анексувати його. Росія порушила суверенітет і територіальну цілісність України в той момент, коли вирішила розпалити антикиївське сепаратистське повстання в Донецьку та Луганську й надати важке озброєння, таке як бойові танки, системи залпового вогню, ракети та бронетранспортери, у розпорядження своїх маріонеток. З точки зору США та Європи, дії Росії в Україні були не чим іншим, як гидотою.

Однак було б нерозважливо й відверто небезпечно, якби американські політики дозволили емоційним переживанням, якими б сильними та вкоріненими вони не були, диктувати політику США в Україні. Потворна реальність полягає в тому, що, якою б тривожною не здавалася США поведінка Росії, Україна не є життєво важливим інтересом США або проблемою, яка може бути вирішена без участі Росії.

З початку війни на сході України у 2014 році Вашингтон застосував до Москви низку економічних санкцій у надії, що російський уряд припинить військову кампанію в країні та відмовиться від підтримки сепаратистів. Американська військова підтримка українських військовослужбовців, включно з наданням протитанкових ракет Javelin, була розроблена з тією ж метою. З 2014 року США надали Києву військову допомогу на суму 2,5 мільярда доларів через спеціально створений фонд під назвою "Ініціатива сприяння безпеці України".

Незважаючи на цю підтримку, Росія сьогодні не ближче до того, щоб скоротити свою участь в Україні або повернути Крим Києву, ніж два, три чи п'ять років тому. Хоча війна на сході України, звичайно, не така жорстока, як під час її піку у 2014 і 2015 роках, бойові дії все ще спалахують між українськими військами та сепаратистськими силами. Донбас, як і раніше, розділений глибоко проритими траншеями, а мирні жителі регіону все ще живуть у зоні бойових дій. Санкції та дипломатичне засудження не змушують росіян припиняти свою участь в Україні й можуть, по суті, підвищувати температуру в будь-який момент, коли це буде в їхніх інтересах.

Хоча у Вашингтоні неохоче визнають це, в Україні існує асиметрія інтересів. Політичний розклад і геополітичне становище України не мають великого значення для Сполучених Штатів, але вони надзвичайно важливі для Росії. Це може бути небажано, але США можуть жити з Україною, що знаходиться під російським впливом, і робили це протягом усього періоду холодної війни. Для Росії ж Україна, що знаходиться під впливом Заходу або союзна йому, - це червона лінія, яку необхідно запобігти, навіть якщо економічні, військові та дипломатичні витрати на це виявляться високими.

В ідеалі Україна повинна мати можливість проводити власну незалежну зовнішню політику без будь-якого втручання ззовні. Однак географія та сила мають значення в рамках міжнародних відносин, і протягом майже десятиліття Росія демонструвала готовність використовувати свою міць для підтримки сильної присутності в сусідньому регіоні.

Не можна звинувачувати Київ за занепокоєння з приводу можливого російського вторгнення. Його прохання про надання більшої кількості американських інструкторів, розвідувальних безпілотників, протитанкових ракет і батарей ППО буде зустрінута з розумінням на Капітолійському пагорбі та в адміністрації Байдена.

Але якби американські чиновники були чесні із собою, вони б визнали, що збільшення військової допомоги українцям навряд чи призведе до чогось більшого, крім спонукання Росії до відповідних дій. І якщо США дійсно піклуються про Україну, вони подивляться в очі своїм українським колегам і дадуть їм жорсткий сигнал: як для слабшої сторони в цій суперечці ваш єдиний життєздатний варіант - припинити тягнути час з виконанням угоди "Мінськ-2" і прийти до дипломатичного врегулювання. Немає сенсу більше тягнути час. США не будуть вплутуватися у війну з Росією, що володіє ядерною зброєю, від імені Києва.

Деніел ДеПетрис

Переклад 112ua.tv

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected].

Джерело: 112.ua

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів