banner banner

Кредитний "аспірин" від держави. Чому провалилася програма "5-7-9"

Кредитний "аспірин" від держави. Чому провалилася програма "5-7-9"
З відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Нещодавно група банків звернулася з пропозицією зупинити програму кредитування "5-7-9". Як заявив глава банку "Аваль": "Якщо за даними "Райффайзен Банк Аваль" скласти типовий портрет учасника програми, то це буде чинне підприємство сільського господарства, яке отримало антикризовий кредит або рефінансування. В основному подібні підприємства є досить стійкими, не зазнали значних втрат від згортання ділової активності в 2020 році і намагаються легально зменшити витрати від фінансової діяльності".

Новини за темою

Та й для економіки ефект від програми виявився мізерним. 1 грн компенсації призвела не до 20, а лише до 2 грн нових кредитів. Що загалом не дивно, враховуючи, що автор цієї статті на одному з ефірів доводив пану Милованову: у разі, коли майже половина кредитів йде на звичайне рефінансування, програма не працює й ефекту мультиплікації для економіки немає. На що Милованов, який називає себе ледь не "батьком-засновником" програми "5-7-9", заявив, що "вивсебрешете", і достроково покинув студію.

Які ж помилки було допущено під час реалізації програми "5-7-9"?

Як держава рятувала бізнес від банкрутства

1 лютого 2020 року в Україні активували програму допомоги малому та середньому бізнесу під назвою "5-7-9", яка передбачала виділення суб'єктам бізнесу кредитів за зниженою відсотковою ставкою: відповідно 5, 7 і 9% залежно від виконання низки встановлених критеріїв.

Метою реалізації програми було здешевлення кредитного ресурсу для підприємців - ставки за комерційними кредитами перебувають у діапазоні 15-20%, і це переважно "короткі" гроші. У кращому разі - середньострокові 1-2 роки. А довгострокові позики в гривні на три і більше років у нас практично не видаються. І це при тому, що саме довгостроковий кредитний ресурс є одним із ключових джерел капітальних інвестицій у тривалі бізнес-цикли. До речі, в структурі капітальних вкладень в українській економіці банківський кредит займає не більше 4-5% за світової практики в 20-30%. Капітальні інвестиції в Україні здійснюються в основному або за рахунок власних коштів бізнесу (понад 80%), або за рахунок держави (близько 10%).

Катастрофічне зниження ролі кредитного важеля в нашій економіці можна проілюструвати таким показником, як коефіцієнт проникнення – відношення чистих кредитів суб'єктів господарювання до ВВП. Якщо в 2013 році цей індикатор становив 42,6%, то до 2019-го він знизився до 10,4% (історичне дно за останні кілька десятків років). У 2020-му він склав усього 11%.

Відсутність кредитного важеля в українській економіці можна пояснити досить просто. Кредит як стимул розвитку бізнесу працює лише в тому разі, якщо ставка за ним менше норми рентабельності позичальника. Наприклад, рентабельність бізнес-проекту - 10%, а кредитна ставка – 6%. Отже, залучаючи позикові кошти, підприємець заробить на кредиті 4%. В Україні ж ставка за кредитами (20%) вже довгі роки перевищує рівень рентабельності практично всіх видів бізнесу з високим рівнем додаткової вартості. Брати кредит у таких умовах - свідомо активувати для своєї компанії ризик банкрутства. Саме тому майже 70% українських позичальників у період гострої кризи в 2014-2015 роках (своєрідний "момент Мінські", коли відбувається системне одноразове банкрутство економіки) з ризикових в одну мить стали дефолтними.

На цю мить наддорогі кредити у нас можу брати лише аграрні компанії під прості сировинні цикли: посіяв, виростив, зібрав, продав. Термін - максимум півроку, ставка 20% річних. За сезонної рентабельності в 50% аграрна компанія віддає банку лише 10% від норми прибутковості, залишаючи собі 40%.

Весь інший бізнес, який виробляє в Україні продукцію з високим рівнем доданої вартості і рентабельністю 5-15%, опинився в стані фінансової гіпоксії, оскільки його повністю відмежували від кредитної підтримки банків.

Але досвід Туреччини показує, що кредитне стимулювання МСБ за підтримки держави є наріжним каменем структурної трансформації економіки. Підприємцям потрібно просто дати інфляційну премію, коли ставка за кредитом нижча за середній рівень інфляції. Тоді тільки за рахунок кредитних коштів бізнес отримає фору порівняно із зовнішніми конкурентами. Можна брати кредити, вкладати їх у бізнес і лише на інфляції "відбивати" відсотки.

Щоб від подібної методики не постраждала банківська система, і застосовують програми компенсації ставок за рахунок держави. Відсоткова ставка - це похідна від рівня ліквідності, інфляційних і девальваційних очікувань та рівня ризику. Вона формується як баланс пропозиції грошей із боку вкладників і попиту з боку позичальників (з урахуванням рівня банківської маржі). Ми можемо займатися гомеопатією, тобто чекати, коли інфляція і ризики у нас знизяться до європейського рівня (й, отже, відбудеться і ринкове зниження ставок за кредитами), а можемо застосувати і жарознижувальне у вигляді фінансового аспірину – компенсацію ставки за рахунок держави.

Новини за темою

Таким чином, для "ввімкнення" економіки каналом кредитування (а така кореляція повинна обов'язково бути присутньою) – необхідно забезпечити позитивну дію кредитного важеля: ставка за кредитами повинна бути нижчою за середній рівень рентабельності. У цьому контексті дуже важливо, щоб ефект мультиплікатора забезпечував трансформацію 1 грн бюджетної компенсації відсоткової ставки, наприклад, у 10 грн нових кредитів, виданих комерційними банками своїм клієнтам – юридичним особам. А 10 грн нових кредитів призвели до зростання ВВП, наприклад, на 30 грн (ефект кредитного мультиплікатора 1:3).

У такому разі 1 млрд грн компенсації, виділеної державою на програму зниження процентної ставки, спочатку призведе до видачі комерційними банками нових кредитів на 10 млрд, а потім кредитний мультиплікатор дасть імпульс для приросту ВВП на 30 млрд грн. За компенсації відсоткової ставки "наскрізний мультиплікатор" складе 1:30, тобто 1 млрд грн компенсації за ставкою = 30 млрд грн приросту ВВП.

До речі, зі свого досвіду знаю, що застосування програми компенсації ставок за кредитами в агропромисловий комплекс на початку нульових років сформувало ефект мультиплікації в розмірі 1:20: 1 грн компенсації призвела до 20 грн нових кредитів. А сам АПК отримав тоді найпотужніший кредитний імпульс до розвитку.

Але виявилося, що в Україні ця модель в 2021 році не працює.

Що не так із кредитуванням українського бізнесу

Всього за програмою кредитування "5-7-9" було видано кредитів на загальну суму в 56,7 млрд грн. Із них 20,5 млрд грн пішло на рефінансування старих позик (нові кредити з низькою ставкою просто взяли, щоб погасити старі з високою). Ще 28,9 млрд грн пішло на антикризові заходи – йдеться про просте поповнення обігових коштів під 0%. На капітальні інвестиції пішло всього лише 7,3 млрд грн! Враховуючи, що в бюджеті на цілі програми "5-7-9" заклали 4 млрд грн, отримання лише 7 млрд у валове накопичення основного капіталу дало мізерний ефект реальної мультиплікації для економіки в розмірі 1:2. Простіше було б просто роздати ці гроші пенсіонерам під закупівлю вітчизняних споживчих товарів…

Нещодавно група банків звернулася з пропозицією зупинити програму кредитування "5-7-9". Як заявив глава банку "Аваль": "Якщо за даними "Райффайзен Банк Аваль" скласти типовий портрет учасника програми, то це буде чинне підприємство сільського господарства, яке отримало антикризовий кредит або рефінансування. В основному подібні підприємства є досить стійкими, не зазнали значних втрат від згортання ділової активності в 2020 році і намагаються легально зменшити витрати від фінансової діяльності".

Окрім того, банкіри звернули увагу на ризики, пов'язані з тим, що якщо держава згорне програму компенсації ставок, то підприємці, які вже отримали пільгові кредити, змушені будуть платити ринкові відсотки за ними. Така ситуація, до речі, вже була в системі молодіжного кредитування, коли молоді сім'ї повірили державі, взяли іпотечні позики, а потім суми компенсації перестали виплачуватися, і багато позичальників опинилися на межі втрати іпотечного житла, бо не змогли сплачувати ринковий відсоток.

Але в банкірів тут є свій інтерес: вони не хочуть, щоб держава активно знижувала відсоткові ставки за допомогою компенсації, оскільки це впливає на ринкові очікування позичальників у цілому і зменшує відсотковий дохід фінансових установ.

Під час реалізації програми "5-7-9" було допущено низку системних помилок. Це і поліваріантність кредитування, і низька планка для середнього бізнесу за максимальним розміром кредиту, і відсутність механізму отримання кредиту за методом "відкритого вікна", і нормативні обмеження за оцінкою позичальника, і заставні вимоги, і відсутність ефективних гарантій за кредитами, і відсутність акцентів за цільовим призначенням, і незастосування галузевих маркерів.

Все це вкотре показує: коли "ультраліберали" & "лібертаріанці" починають грати в політику державного протекціонізму і підтримки – виходить суміш бульдога з носорогом. Кожен повинен займатися тим, на що вчився, а не тим, що зараз у мейнстримі. Коль назвався "лібертаріанцем" - лізь до кошика, точніше на звалище історії. Нема чого займати місце і псувати хороші ідеї своїми невмілими руками.

Адже коли доводиться спостерігати, як хорошу ідею множать на нуль, стає прикро. Тим паче, коли точно знаєш, як правильно й ефективно її здійснити на практиці.

У реальності, що не роблять наші "реформатори", виходять лише слайди на флешці. У їхньому виконанні добре виходить тільки програма "7-40": коли 7% за кредитами - вузькому колу позичальників, а 40% - решті населення. Чим не "лібертаріанство"?

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected].

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів