banner banner

Історія "Прикарпатзахідтрансубез емоцій

Історія "Прикарпатзахідтрансубез емоцій
з відкритих джерел

Дмитро Джангіров

Журналіст

Оригінал - на сайті "Капітал"

Емоціями в цій історії є санкції з боку РНБО. А емоції - поганий помічник для професіоналів, навіть якщо вони за професією комік і ветеринар.

Втім почати можна і з емоційної історії: наприкінці 2014 року поряд із селом Смига Рівненської області мало не зійшлися у збройній розбірці два патріотичні угруповання, озброєні автоматичною зброєю. Предметом протистояння патріотів був об'єкт ЛПДС 5С - структурний підрозділ ДП "Прикарпатзахідтранс" (далі — ПЗТ). Ви, напевно, не здивуєтеся, коли дізнаєтеся, що ціною питання був не сам об'єкт, а його вміст — тисячі тонн дизельного палива, які перебували в трубопроводі і резервуарах.

"Захопити, викачати і продати" — ця нехитра схема була досить поширеною починаючи з весни 2014 року, і нею не гребували навіть патріотично (на той момент) налаштовані олігархи. Втім в умовах повного паралічу правоохоронних органів ця схема працювала і в менших масштабах — на рівні окремих складів, фермерських господарств, приватних будинків.

Однак ПЗТ зумів зберегти як свою інфраструктуру - трубопроводи і сховища, так і паливо своїх клієнтів.

Обмежені можливості

ПЗТ - трубопровідна транспортна компанія, яка володіє частиною міжнародного нафтопродуктопроводу "Самара — Західний напрямок". Функціонал ПЗТ - приймати на транспортування дизельне паливо, вироблене на нафтопереробних заводах у Російській Федерації і Республіці Білорусь, транспортувати його територією України і віддавати замовникам або в Україні, або в Угорщині. І ВСЕ!

Приймати паливо у Європі (Угорщині) і транспортувати його до України технічно неможливо. Також неможливо транспортувати паливо з однієї точки України в іншу трасою трубопроводу, бо - ще раз звертаємо увагу! - трубопровід, що належить ПЗТ, є частиною міжнародного трубопроводу, який спочатку створювався як частина глобальної трубопровідної системи СРСР. "Точки входу" до нього розташовані на території РФ і РБ. І все.

До і після 2015-го

У 2014 році роботу підприємства було паралізовано, до того ж не тільки нальотами кримінальних груп з патріотичною символікою, а й судовими тяжбами, які супроводжувалися арештами майна. Плюс "приватні" врізки в трубопровід по всій його довжині, що проходить по Україні - за потурання (якщо не співучасті) правоохоронних органів.

У той час колектив ПЗТ становив 600 співробітників, у яких почалися затримки з виплатою заробітної плати; в умовах простоювання трубопровідного комплексу почалися звільнення.

В кінці 2015 року ПЗТ було придбано швейцарською компанією International Trading Partners AG у колишнього власника — російського ЗАТ "Транснафтопродукт".

Швейцарський власник забезпечив охорону всього інфраструктурного комплексу підприємства, зокрема збереження палива, виплату заборгованості із заробітної плати, підтримання обладнання в технічно справному стані. І з червня 2016 року ПЗТ відновив транспортування дизельного палива для своїх клієнтів.

Далі - звичайна історія: зростали обсяги транспортування і, відповідно, податкові надходження до бюджетів усіх рівнів в обсязі десятків мільйонів гривень. Створювалися нові робочі місця з гідною оплатою в різних регіонах - по всій трасі трубопроводу, що створювало мультиплікаційний ефект: сотні нових робочих місць створювалися на суміжних підприємствах і/або в суміжних галузях.

У березні 2019 у підприємства з'явився співвласник і стратегічний партнер з Білорусі, прихід якого дозволив диверсифікувати джерела відвантаження дизельного палива в трубопровід. Після більш ніж 25-річної перерви дизель виробництва Мозирського НПЗ став також надходити до України трубою з найменшими транспортними витратами.

Ефект інвестицій

ПЗТ за нового власника провів масштабну модернізацію і розширення всієї інфраструктури, було запущено новітню систему контролю кількості і якості нафтопродуктів.

Як наслідок конкуренції, ціни на дизельне паливо, імпортоване Україною, стали падати - очевидно, що постачання нафтопродуктів трубопроводом значно дешевше за транспортування морем або залізницею. Премія до цінових котирувань на дизель (одна зі складових ціни для покупця) знизилася з $60-80 за тонну в період простою ПЗТ до $20. Тобто відновлення роботи трубопроводу з неминучістю призвело до зниження ціни для споживачів по всій Україні.

Наприкінці 2016 р. відновилося транспортування нафтопродуктів через територію України до Європи: понад мільйон тонн дизеля було прокачано до Угорщини для європейських споживачів.

Не весь транзит однаково корисний?

Мантра про унікальний транзитний потенціал України існувала всі роки незалежності, мабуть, до 2014 року. І хоча згідно з державною пропагандою вже 7 років триває війна з Росією, той самий "Нафтогаз України" чомусь люто бореться за продовження транзиту російського газу через українську ГТС, і загалом - успішно. Хоча договір доводиться укладати безпосередньо з російським "Газпромом". А засновником "Газпрому", як прямо написано в його статуті, є уряд Російської Федерації.

За газовими баталіями якось рідко згадується той факт, що державна "Укртранснафта" також укладає прямі договори на транзит нафти з російськими компаніями.

Запитання: чому влада на чолі із Зеленським розглядає точно таку саму діяльність "Прикарпатзахідтрансу", який завжди працював в українському правовому полі і відкинув саму можливість контрабанди, як таку, що завдає шкоди національній безпеці?

Хто постраждав від діяльності ПЗТ?

Запитання, винесене в підзаголовок, еквівалентне багатовіковому cui prodest? І відповідь на нього вказує на головних бенефіціарів запровадження санкцій проти ПЗТ, які заблокували роботу підприємства.

Головними постраждалими від роботи "Прикарпатзахідтрансу" - що забезпечував постачання до України і транзит російського і білоруського палива - були власники потужностей з морської і залізничної перевалки нафтопродуктів та афілійовані з ними трейдери — які зазнавали втрат через істотно нижчі ціни транспортування трубопроводом (див. вище).

Українське нафтове лобі почало здалеку, спочатку домігшись у серпні 2020 року від Кабміну запровадження мита на дизельне паливо, вироблене в РФ і - увага! - постачається трубопровідним транспортом. Тобто ніхто не боровся з імпортом палива з Росії, боротьба йшла за перерозподіл його потоків. І мита стосувалися тільки одного українського підприємства - ПЗТ.

Однак, попри безсумнівні ускладнення в роботі ПЗТ, підприємство вижило завдяки європейському транзиту. Тоді професійні коміки і ветеринари — на виконання бажань нафтового лобі — вирішили просто відібрати у підприємства трубопровід, без якого воно дійсно абсолютно непрацездатне.

Без суду, посилання на закон і без доказів - рішенням РНБО, яке діє винятково в рамках ЗЕ-волюційної доцільності".

Закономірний підсумок

На сьогодні всю діяльність ПЗТ заблоковано, майно та обладнання заарештовано. Його тепер охороняє державна "Укртранснафта" і, зрозуміло, за бюджетні кошти. Сплата всіх видів податків і зборів скоротилася у 23 рази — з 358,3 млн грн у 2016-18 рр. до 15 млн грн у 2021 році. І, очевидно, вже скоро впаде до нуля. Про відсутність заробітної плати для сотень співробітників можна і не згадувати.

Кримінальні групи очікують найближчим часом можливості зробити нові "врізки" в трубу. Ми самі побачили, як ціни на паливо ростуть, а ручне управління з боку Кабміну не допомагає.

А весь технологічний комплекс ПЗТ перетворюється на купу брухту, тому що нічого іншого, крім транспортування російського або білоруського палива до України, або через Україну до Угорщини, робити це підприємство не може. Можна, звичайно, ухвалити рішення РНБО і наказати трубопроводу працювати реверсом, ось тільки це не допоможе.

Безсумнівно, що вигоду від цього отримує винятково нафтове лобі, але ніяк не Україна.

Дмитро Джангіров

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected].

Джерело: 112.ua

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів