banner banner

Істерична агонія західної орієнтації України

Сьогодні ми є свідками важливого історичного моменту. Остаточно вибрана в 2005 році під час напівзабутих уже "помаранчевих подій" прозахідна орієнтація не просто зайшла в глухий кут, а перебуває в агонії, що супроводжується істерикою серед представників Зе-влади.

Істерична агонія західної орієнтації України
З відкритих джерел

Олександр Карпець

Публіцист, журналіст

Сьогодні ми є свідками важливого історичного моменту. Остаточно вибрана в 2005 році під час напівзабутих уже "помаранчевих подій" прозахідна орієнтація не просто зайшла в глухий кут, а перебуває в агонії, що супроводжується істерикою серед представників Зе-влади.

Зокрема, це було добре видно під час останньої серії щорічної "мильної опери" під назвою "Ялтинська європейська стратегія".

Істерію, що мала місце на цьому чудовому заході, добре охарактеризував на своїй сторінці в соцмережах В'ячеслав Чечило.

"Послухав виступи наших чиновників на YES у Києві. Кількість претензій до РФ, США та ЄС, здається, - новий показник ефективності українського чиновника. "Весь світ із нами" - застаріло. Тепер у моді в Києві "весь світ нам винен".

Новини за темою

Але чи не найголовнішою ознакою істерії стала заява Зеленського про можливість повномасштабної війни з Москвою, про що він також заявив під час "Ялтинської стратегії" 10 вересня.

Правда, Зеленський одразу ж із властивою йому послідовністю "перевів стрілки" на... Америку та Байдена. Вина останніх полягає в тому, що вони не дали прямої відповіді про вступ України до НАТО...

Дивна постава питання... Адже вони на це запитання й не збираються відповідати ще з глибоких "нульових" років, коли Зеленський спокійно собі жартував у "95 кварталі" і навіть близько не подумував про те, щоб влазити в політику.

Ба більше, Америка не має наміру влазити в "нормандський формат" переговорів, що також цілком очікувано. Крім того, Америка не має наміру нічого пропонувати Україні замість "Північного потоку" і через цей потік тиснути на Москву, що теж було очевидно із самого початку, тому що Америка нині зацікавлена хоча б у відносній дружбі з Росією і Європою проти Китаю. Не кажучи вже про те, що ніхто не збирається брати Україну до Євросоюзу.

Ситуацію підігрів міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, який в інтерв'ю британському виданню The Independent із відвертістю незвичайною заявив, що віри Заходу більше немає, оскільки своїх обіцянок Захід не виконує.

Правильно сказав, але невже це раніше не було зрозуміло!..

У наявності безславний провал усіх цих багаторічних "хотілок" на тему західної орієнтації, що супроводжується істерією Зеленського та компанії.

Інша справа, що винен у цьому не тільки і не стільки Зеленський. Нинішня агонія західної орієнтації була обумовлена всім перебігом історії України після розпаду Союзу, особливо проявившись в останні 16 років.

Результатом такого собі західного вектора стали значна ступінь десуверенізації і втрати суб'єктності, розпочаті ще скандальним Будапештським меморандумом, унаслідок якого Україна позбулася ядерної зброї і нічого не отримала натомість, що з'ясувалося в останні роки з початком конфлікту з Москвою.

Західна орієнтація активізувалася, починаючи з Ющенка. Потім була геополітична метушня Януковича між Заходом і Росією. Потім майдан, війна, розвал країни.

Деградація і зовнішнє управління висмоктують із країни соки не менше за своїх олігархів.

Маячні мрії про НАТО і ЄС, куди нас ніхто ніколи не візьме, з ритуальною метою записують до Конституції за Порошенка, що абсолютно ідіотично.

Користі від західної орієнтації Україні жодної, зате в наявності величезний збиток у вигляді втрати територій, війни, кризи, перетворення України на таку собі прокладку між Заходом і Росією, на плацдарм проти Москви. Жодної реальної вигоди від цього Україна не має. Лукашенко домовляється про газ за 128 дол., а Україні доведеться закуповувати в Європі той самий газ за 800 дол., хоча Європа за прямими контрактами отримує його за 200-300 дол. Тих, хто прив'язав ціну газу в Україні до цін спекулятивного спотового ринку, взагалі слід судити показовим судом як диверсантів і ворогів народу.

Немає скільки-небудь реальної військової допомоги від Заходу, перш за все від США, за винятком невеликих сум грошей і декількох "Джавелінів", хоча протитанкові ракети Україна вміє розробляти й виробляти сама. У нас величезні проблеми з авіацією, ППО та низкою ракетних систем, але цього нам жодна Америка не дасть.

Зате сусідня Білорусь мало того, що купує у Москви новітні системи ППО та інше озброєння на 1 млрд дол., мабуть, у кредит.

Словом, Україна опинилася під управлінням, в ізоляції та вічній кризі, що посилюється грабунком країни і втратою суб'єктності, і в наявності загострення цієї вкрай небезпечної ситуації.

Новини за темою

Одним із негативних наслідків зовнішнього управління є збитки в розмірі 1,4 млрд грн за перше півріччя 2021 року, про які днями відрапортувала та сама "Укрзалізниця", якою заправляє нав'язані Заходом наглядова рада. І це вже не кажучи про космічні збитки "Нафтогазу" та інші подібні приклади наслідків зовнішнього управління.

Отже, у наявності глухий кут західної орієнтації, який добре охарактеризував політолог Руслан Бортник:

"Відчувається глибоке розчарування діями західних партнерів усередині української влади, руйнування довіри до них. Складається враження, що деякі наші політики наївно сподівалися, що Захід зробить Україну частиною ЄС і НАТО. І тепер демонструють цю образу. Ця образа, безумовно, спричинена тим, що Захід у цьому році (який став певною мірою переломним) сказав чітке "ні" приєднанню України до ЄС і НАТО, але водночас продовжує вимагати від України певних дій, які ведуть до десуверенізації, втрати керівництвом України контролю над сферами економіки, політики в інтересах Заходу. Такий підхід українські еліти й команда Зеленського вважають неправильним, і такий підхід призводить до кризи... Дорога на Захід практично вичерпана й нікуди не привела, і без якогось проривного рішення, яке найближчим часом є неможливим, західний вектор затухатиме. Дорога на Схід страшна, а спроба знайти свою дорогу видається дуже складною для українських політичних еліт".

Є версія, що в надрах Зе-влади вивчають можливість нормалізації відносин із Москвою. Але цьому дуже заважають анексія Криму, конфлікт на Донбасі й фактична втрата частини Донбасу Україною. Крім того, найважливішим фактором, що перешкоджає, є націоналістичні настрої в суспільстві, яким підіграє Зе-влада.

Нещодавно Зе-влада продемонструвала ще один сценарій метушливого пошуку виходу з екзистенціального глухого кута під умовною назвою "підемо під Китай". Це окрема велика тема, але коротко можна сказати, що Піднебесна може бути зацікавлена у співпраці з Україною економічно, втім, політичної парасольки Пекін надавати точно не буде. Тим паче Україні, що є сферою інтересів Москви, з якою Китай через Україну сваритися точно не стане. До того ж економічна експансія Китаю зазвичай є вкрай неоднозначною і веде до різного роду кабальних ситуацій, екологічних та інших негативних наслідків.

Утім, є цілком правдоподібна версія, яка полягає в тому, що шарахання на тему повороту до Москви або Пекіна у виконанні Зе-влади є не більше ніж спробою шантажу Заходу з метою отримання від нього певних бонусів.

У цьому разі все буде по-старому. Жодних істотних бонусів Україна не отримає, але буде й надалі за малий прайс виконувати різного роду "хотілки" Заходу. При цьому Україна й надалі втрачатиме залишки свого суверенітету і суб'єктності...

Олександр Карпець

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected].

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів