banner banner

"Дія.City", або "Цифровий загін". Як держава податки корпорацій економила

Попри процес декомунізації деякі принципи минулого досить живучі у "верхах". Йдеться, зрозуміло, не про соціальну справедливість або неприпустимість експлуатації людини людиною. Тут усе якраз "неоліберальним пучком". Поговоримо про "Дія.City". Відповідний законопроект Рада прийняла у другому читанні 15 липня, згідно з яким в Україні вводиться спеціальний правовий режим для суб'єктів ІТ-індустрії (резидентів "Дія.City"). Законодавці вирішили, що кожен визначить сам, чи варто йому вступати в цей влаштований державою"баранячий загін". Але при чому тут "принципи минулого"? Ну, тоді колгосп теж був "добровільним".

"Дія.City", або "Цифровий загін". Як держава податки корпорацій економила
з відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Попри процес декомунізації деякі принципи минулого досить живучі у "верхах". Йдеться, зрозуміло, не про соціальну справедливість або неприпустимість експлуатації людини людиною. Тут усе якраз "неоліберальним пучком". Поговоримо про "Дія.City". Відповідний законопроект Рада прийняла у другому читанні 15 липня, згідно з яким в Україні вводиться спеціальний правовий режим для суб'єктів ІТ-індустрії (резидентів "Дія.City"). Законодавці вирішили, що кожен визначить сам, чи варто йому вступати в цей влаштований державою"баранячий загін". Але при чому тут "принципи минулого"? Ну, тоді колгосп теж був "добровільним".

Про реальний айті-потенціал країни

В останні роки нам наполегливо намагаються нав'язати ідею України як якогось раю для айтішників, що проявилося навіть у рекламних слоганах української делегації на Всесвітньому економічному форумі в Давосі: "зерно та мізки", маючи на увазі під ними експорт сільськогосподарської сировини та аналогічної сировини цифрової. Простими словами, наші айтішники створюють коди програмування, які вже потім у західних офісах великих інформаційних компаній перетворюються в готовий програмний продукт.

Новини за темою

Тобто це, по суті, той самий "сировинний експорт" "на підряді" з мінімальним запитом на внутрішні цифрові інновації з боку реального сектора національної економіки. І нічого іншого нашій країні в чинній системі координат поки "не світить", в усякому разі до тих пір, поки не буде проведена реіндустріалізація з відродженням низки старих галузей і створенням нових, адаптованих до шостого технологічного укладу, які й сформують попит на свій, національний цифровий продукт. Крім того, відсутність реального ринку стартапів, системи венчурного фінансування та бізнес-ангелів, слабкість національного фондового ринку будуть і надалі змушувати наших успішних програмістів шукати фінансування й зростання капіталізації для своїх проектів в інших країнах.

Насправді Україна ніколи не входила до переліку держав, в яких може відбутися суттєвий сплеск цифрового бізнесу. Те, що є зараз, – це дрізки старих факультетів з кібернетики та прикладного системного аналізу. Є дуже чіткі взаємозв'язки перспектив розвитку ІТ-бізнесу, чисельності населення та рівня освіти. І досить жорсткі обмежувачі у вигляді питомої ваги людей із математичними здібностями в загальній популяції (не більше 5%). Але не всі математики можуть і/або будуть програмістами. Тобто реальний потенціал айтішників в Україні - приблизно 1% від чисельності населення країни або до 400 тисяч осіб максимум.

Ця чисельність порівнянна з кількістю програмістів в одному тільки індійському Мумбаї. Саме тому ми ніколи не ввійдемо в топ-список країн за обсягом генерації ІТ-послуг, де домінувати будуть США, Індія, Китай та інші держави, що вкладають кошти в освіту та науку й володіють розвиненим соціальним капіталом. В Україні ж ЗНО з математики провалила третина учнів, а половина – не змогла скласти дроби з різним знаменником. З урахуванням демографічної кризи й випереджувальної деструкції в системі освіти років через десять від концепції "зерно та мізки" залишиться тільки "зерно".

За останні сім років експорт послуг ІТ-галузі в Україні зріс з 1,2 млрд дол. до 5 млрд дол., але це поки ще 8% від загального показника продажів товарів і послуг на зовнішніх ринках нашої економіки. Стеля зростання тут становить приблизно 10 млрд дол. у нинішніх цінах, і темпи приросту вже почали знижуватися. Суму експорту потрібно зменшити на 1,5-2 млрд дол. – на величину імпорту вже готового софту, щоб оцінити чисте сальдо в цьому сектору. У чистому залишку "цифра" приносить нашій країні +3 млрд дол. позитивного торгового сальдо. Втім, бюджетні надходження від роботи сектора "цифрової сировини" в Україні – більш ніж скромні.

Як правило, айтішники працюють у форматі ФОП, а спеціальні компанії, які організовують "підрядні роботи" в Україні, оплачують оренду офісів та обслуговування потреб співробітників – роблять це за рахунок доходів, отриманих ними в розмірі фактично понесених витрат, тобто виходять у нуль, практично не сплачуючи податки. Основний профіт осідає на "дзеркальних компаніях" із резиденцією в США, Ірландії, Нідерландах та інших "зручних країнах".

Саме ці компанії укладають контракти із замовниками на зовнішніх ринках і порційно перераховують гроші на їхнє виконання в Україну, залишаючи собі основний прибуток. В Україні ж гроші отримують компанії з організації бізнесу (на згадану вище оренду) і безпосередньо айтішники, які платять 5% у вигляді єдиного податку, уникаючи таким чином сплати прибуткового податку (18%), військового збору (1,5%) і ЄСВ (22%).

Компанії, які організовують бізнес шляхом оптимізації та роботи в нуль, майже не платять податок на прибуток (18%) і за допомогою орендних платежів за офіс мінімізують сплату ПДВ (20%). По фонду оплати праці вони "світять" і то частково лише зарплату адміністративного персоналу.

Важливіше за кардіохірургів

Що ж пропонує держава? Простими словами – "цифровий загін".

Правовий режим "Дія.City" встановлюється на 25 років. З урахуванням того, що новітня історія нашої країни налічує 30 років, це схоже на обіцянку херсонського отамана Гриціана Таврійського встановити в Малинівці вільну економічну зону (якраз до приходу будьонівців). "Дія.City", таким чином, буде сформована ІТ-компаніями-резидентами, що ввійшли в неї. Мабуть, формат "резидента камеді-клаба" міцно ввійшов у свідомість нинішніх депутатів.

Резиденти будуть укладати зі своїми співробітниками "гіг-контракти", у відповідність з якими й будуть реалізовуватися ІТ-проекти та виплачуватися винагорода. Сума останньої не повинна бути менше ніж 1200 євро на місяць на одного співробітника. Резидент зобов'язаний подавати щорічний звіт про свою роботу, який завіряється аудитором, а всі суперечки розглядає спеціальна апеляційна комісія.

За ставками податків: податок на прибуток у розмірі 18% або податок на виведений капітал – 9%, податок на доходи фізичних осіб – 5%, військовий збір – 1,5% і ЄСВ, розрахований із мінімалки.

Є "цікава" новація про так званих "неконкурентних" діях, згідно з якою фізособи-айтішники будуть прив'язані до своєї компанії зобов'язанням не здійснювати "неконкурентні" дії як мінімум 12 місяців після розірвання гіг-контракту з нею, що істотно знизить трудову мобільність фахівців, які зараз "кочують" між замовниками досить привільно.

Неважко помітити, що ця модель створена в інтересах великих компаній і на шкоду самим айтішникам-фрілансерам, що й призвело до мітингів останніх під стінами парламенту.

Для аналогії: уявіть, що всім дрібним фермерам і самозайнятим у сільському господарстві запропонують "Зернове Сіті" й обов'язкове укладення з великими аграрними трейдерами "тонно-контрактів" на продаж їм свого зерна із зобов'язанням невчинення "неконкурентних" дій протягом 12 місяців із дати підписання договору. Простими словами, продавай "тільки мені" або роби паузу в роботі на цілий рік.

При цьому цим самим трейдерам, які працюють на зовнішніх ринках і виконують великі замовлення з високою маржинальністю бізнесу, чомусь пропонують ставку податку в розмірі 9%, у той час як усі інші суб'єкти в економіці платять 18%. Та й узаконення ставки прибуткового податку, може, і видається логічним у контексті мобільності "креативного бізнесу", проте, як пояснити кардіохірургу, чому, роблячи операцію на серці, він платить 18% прибуткового податку, а не 5% та ЄСВ не з мінімалки, а з усієї своєї зарплати?

Інтереси великих компаній зрозумілі – у світлі імплементації стандартів BEPS і системи обміну податковою інформацією, схеми з міжнародного структурування бізнесу стають дорогими й складними, а за деякими напрямами – і неможливими. Потрібно створювати щось "домашнє", але з мінімальним оподаткуванням. До речі, звідси й взялася ставка податку на виведений капітал у розмірі 9% – приблизно стільки зараз коштує оптимізація бізнесу з використанням контрольованих іноземних компаній (КІК). Крім того, вивести капітал навіть без сплати 9% буде досить легко – наприклад, за допомогою операцій із цінними паперами.

Сама модель "Дія.City" нагадує печеру циклопа Поліфема, який перераховував баранів на дотик, коли ті виходили пастися, при цьому регулярно поїдаючи тих подорожніх, хто повірив у його гостинність. Як відомо, Одіссей перехитрив жадібного гіганта, назвавшись "Ніхто". Щоб перехитрити державу в "заманусі" з "Дія.City", теж доведеться наректися таким ім'ям, інакше опинишся або серед "порахованих баранів", або серед "з'їдених" – залежно від твоєї корисності для загального "цифрового загону".

Слідами Ізраїлю

Як розвивати креативну економіку, добре показав Ізраїль. За даними Startup Genome, ця країна посідає друге місце у світі за інноваційним розвитком після Кремнієвої долини в США. Тамтешні чиновники не просто стимулюють цю сферу, виділяючи 4-5% ВВП на рік на науково-дослідні дослідження (у той час як в Україні цей показник коливається в межах 0,5-0,7%), а й створюють для венчурного інвестування максимально комфортні умови. Як показав досвід Ізраїлю, багаторічна війна – це унікальний "інкубатор" для вироблення на масовому рівні здатності нестандартного мислення. Перетворити кризу в можливості – це ключовий принцип ізраїльських стартаперів.

Інвестуючи в розвиток інновацій приблизно 500 млн дол., ізраїльський уряд досяг десятикратного ефекту мультиплікації й не тільки повернув витрачені державні гроші, а й отримав на виході капіталізацію ринку інновацій у розмірі 4-5 млрд дол. На цей момент в Ізраїлі щорічно діє приблизно 5000 стартапів, які фінансуються з боку 250 венчурних фондів і 1000 бізнес-ангелів. Основою інноваційного розвитку країни є ефективна система освіти, заохочувальна податкова політика, захист інвестицій і титулів власності.

Вклавши 500 млн дол. у створення ринку інновацій, Ізраїль як держава все повернув із непоганим прибутком, отримавши як бонус висококонкурентний сектор економіки й додаткові надходження до бюджету.

У нашому ж випадку держава створює максимально зручний формат для легальної оптимізації оподаткування великих компаній, економлячи витрати далеко не бідних корпорацій на податках, юристах і схемщиках, попутно формуючи для них "загін" для треноження норовливих фрилансерів. Без будь-якого ефекту як для самого фрилансера, так і пенсіонера, що чекає підвищення пенсій за допомогою правильної моделі взаємодії держави та бізнесу. Не кажучи вже про колосальну податкову асиметрію для інших секторів економіки та професій, які будуть перебувати не в "Дія.City", а серед жахів "нашого містечка" на загальній системі оподаткування, продовжуючи з останніх сил наповнювати бюджет.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected].

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів