banner banner

Чи потрібна Україні зона вільної торгівлі з США

Чи потрібна Україні зона вільної торгівлі з США
З відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба заявив про те, що Україна запропонує США підписати угоду про створення зони вільної торгівлі. Перше, шо спало на думку після прочитання цієї новини: "Усе, пропав під'їзд". Те, що подібні ідеї висловлює міністр закордонних справ, а не міністр економіки, свідчить про те, що згадками про угоди щодо ЗВТ у нас намагаються "заповнити" спільні протоколи і Комюніке після завершення міжнародних переговорів на тлі зловісної смислової порожнечі.

Новини за темою

"Більше угод про ЗВТ, великих і різних", - ось головний принцип нашої експортної політики. І кожна така угода - як цвях у кришку труни української промисловості й ще більш "широкий" перехідний двір на нашому внутрішньому ринку, на якому вже можна виконувати БелАЗом швидкісний дрифт.

Що експортує Україна

Останні сім років - це тотальне сплощення нашого економічного профілю і зниження економічної складності. Авіабудування, космос і кораблі – це вже фантомний біль декомунізованого минулого. Але ми втрачаємо навіть просте перероблення, не кажучи вже про промислову продукцію. Умирає, не встигнувши "відрости" в 2016-2019 рр., взуттєва промисловість, текстильна. Країна дедалі більше перетворюється на кукурудзяне поле. Це знаходить своє відображення навіть при написанні "рідких" стратегій розвитку, які презентуються в США, наприклад "цифровізація, інфраструктура і аграрний бізнес".

Що це означає людською мовою? Створення максимально зручних і швидких каналів для вивезення з країни аграрної сировини, коли рух цих потоків буде оцифровано для оперативного управління. Це модель країни, що представляє собою спрощений ланцюжок "поле – елеватор – порт". У цьому форматі немає місця промисловості й науці. Так само, як і 40 млн населення. Адже навіть Монголія з населенням у 3 млн осіб зробила ставку на перероблення, а не на чистий сировинний експорт.

Експортуючи зерно і мед, ми будемо ще років 20 запрограмовані й на "експорт" людей, поки демографічний котел не википить до дна. У принципі, модель експорту Київської Русі: мед, зерно й раби. Тільки без рівня народжуваності тисячолітньої давності. Недарма персонажі розмовного жанру в нас запропонували перейменувати країну на Русь-Україну.

На практиці створення ЗВТ призводить найчастіше до збільшення нашого торгового дефіциту, як це сталося з Канадою. Причому обсяги торгівлі як були мізерні, так такими й залишаються. Найбільш вигідна торгівля для нас складається з Індією. Напевно, тому, що з нею в нас поки не підписано угоду про ЗВТ....

Угода заради угоди

Уся діяльність наших уповноважених торгових представників, від Микольської до Качки - суцільний процес заради процесу. Згадана нульова з ефективності ЗВТ із Канадою (навіть з негативною ефективністю), спроби створити ЗВТ з Албанією (обсяг торгівлі – кілька десятків мільйонів доларів), Пан-Євро-Мед (про який ми писали – перетворення на сировинний придаток Єгипту), переговори з осколком у вигляді британського проекту європейської асоціації вільної торгівлі - ЄАВТ (Швейцарія, Норвегія, Ісландія, Ліхтенштейн). При цьому тотальна втрата традиційних ринків збуту промислової продукції та відсутність навіть натяків на пошук нових.

Навіть підписуючи угоду про створення ЗВТ з Ізраїлем, наші чиновники не додумалися розширити її дію на послуги (в першу чергу ІТ) та інвестиції. Точно такий самий формат зони вільної торгівлі товарами й послугами, а також вільного руху інвестицій, потрібно було підписувати і з Канадою. Так чинять сьогодні в Азії, коли укладають угоду про всебічне регіональне економічне партнерство: розглядають його набагато ширше, ніж просто вільний рух товарів. Адже істотну частину експорту у світовій торгівлі нині мають саме послуги. Крім того, в такому потрійному форматі ЗВТ слабкі промислові країни відкривають свої ринки хоча би в обмін на інвестиції, з часом компенсуючи інвестиційну дефіцитність зростанням торгової профіцитності.

Складається враження, що створення ЗВТ стає для нашої влади примітивним піар-ходом, просто щоб було, що підписувати: з Великою Британією, Ізраїлем, нині в планах - з США і Туреччиною.

При цьому 3/4 нашого торгового обігу з тією самою Америкою становить дефіцит: ми постачаємо до США товарів на мільярд, вони нам - на три. Як говорив Трамп, якщо у вас дефіцит торгівлі з якоюсь країною, розірвіть з нею угоду про ЗВТ. Саме так він і вчинив, вийшовши з тихоокеанського торгового партнерства, дія якого скорочувала робочі місця в США.

І Байден, до речі, зберіг цю політику. Україна в цьому плані діє з точністю до навпаки - планує укласти угоду про ЗВТ з економікою (США), торгівля з якою для неї глибоко дефіцитна.  

Що дасть Україні ЗВТ з Америкою

Уявіть, який кумулятивний ефект нас чекає в разі укладення ЗВТ з США, при тому, що Зеленський "привіз" ще й кредитну лінію від американського "Ексімбанку" на 3 млрд дол. за підтримки американського експорту в нашу країну.

Ці гроші підуть під закупівлю українськими компаніями промислових американських товарів. Хоча, враховуючи ліквідність наших держбанків, Зеленський повинен був американцям відкрити 3 млрд дол. кредитів під закупівлю української продукції американськими компаніями. Хоча ні, наш "Укрексімбанк" зараз кредитує дорожнє будівництво в Україні на 20 млрд грн, якраз за своїм спеціалізованим профілем: "куми фішку рубають". Приблизно половина із зазначених вище 20 ярдів, виданих нашим держбанком, підуть у кишені турецьких і китайських компаній за будівельну техніку і послуги, ще частина – Білорусь і РФ за бітум.

Дивно, але я ніколи не зустрічав в аналітиці нашого Мінеко хоча б спробу розрахувати для України гравітаційну модель зовнішньої торгівлі, створену нобелівським лауреатом Яном Тінбергеном.

Суть її у такому: експорт з однієї країни в іншу - суть похідна їхнього економічного потенціалу, скорегованого на коефіцієнт відповідності й розділеного на відстань між ними. Ця формула багато пояснює. Адже як аргумент при підписанні ЗВТ нам часто наводять саме розмір ВВП. Мовляв, США, найбільша економіка, отже, з ними вигідно торгувати. Але це відбудеться лише в тому разі, якщо розмір ВВП США компенсує розрив у рівнях відповідності наших товарів і американських, а також компенсує відстань між країнами.

А тут якраз все навпаки – рівень невідповідності обнуляє фактор "величезності" американського ринку для українських товарів, які ми зараз випускаємо. Це приблизно як сказати бабусі на привокзальному ринку, яка торгує насінням: їдь, бабусю, в київський пасаж, там магазини провідних брендів, публіка з грошима, рівень капіталізації ринку в мільйон разів вище, ніж твої клієнти, що біжать на приміську електричку.

Таким чином, вибір торгових партнерів - це завжди моделювання і пошук максимально вигідного балансу трьох факторів, що впливають на експорт: рівня відповідності, відстані між країнами і ємності ринку. Розмір ВВП - це лише один фактор із трьох, і перші два цілком можуть його переважити. Очевидно, що за рівнем відповідності ми поки далекі від ЄС, Канади, США і Великої Британії. З ЄС цей негатив компенсується мінімальною відстанню і розміром ВВП, а у випадку з США – відстань між нашими країнами – вже мінус, а не плюс. Тут включається перший закон географії Тоблера - всі взаємодіють один з одним, але ті, хто ближче, взаємодіють сильніше.

Новини за темою

Країни, що поважають себе, дуже акуратно підходять до підписання угод про створення ЗВТ, ретельно формуючи компенсатори і вимагаючи бонуси за лібералізацію ринків збуту. Як наприклад, японці, створивши у 2007 році Інститут економічних досліджень для АСЕАН та Східної Азії (Economic Research Institute for ASEAN and East Asia, ERIA), який протягом останніх 10 років активно генерував ідеї майбутньої інтеграції у вигляді створеної в 2020 році азіатської зони вільної торгівлі. У рамках десятирічних досліджень були чітко змодельовані економічні наслідки для кожної країни-учасниці при підписанні торговельної угоди. Порівняйте це з "аналізом" угоди про створення ЗВТ з ЄС в Україні. Хоча аналізу якраз і не було, зате вирували емоції, і все пояснювалося "історичним вибором".

Українська торгова груша для биття

Але є ще один фактор, про який у нас не говорять і який перетворює будь-які ЗВТ для України на вбивство свого внутрішнього ринку. Справа в тому, що в структурі нашого експорту стрімко зростає частка сировинних товарів: ми вже експортуємо руду, а не метал, насіння, а не соняшникову олію, кукурудзу, а не кобмікорми й біопаливо (зазначені товари перероблення також формують експорт, але частина сировини вже не переробляється в готовий продукт). Все це - так звані сировинні товари, "комодітіс".

Вони торгуються на світових ринках без підписання угод про ЗВТ: важко знайти країну, яка вводила би квоти і мита на імпорт сировини – тут усе навпаки, обмежується і оподатковується експорт сировини за допомогою мит (так роблять майже всі сировинні країни, крім України). Таким чином, щоб продавати руду і зерно в Європі або де завгодно у світі, ЗВТ взагалі не потрібні. Біржовий сировинний товар куплять у будь-якому разі за котированою ціною.

Таким чином, Україна - унікальна торгова "груша для биття": ми продаємо сировинні товари, які потрібні промисловим економікам, при цьому не становимо жодної торгової загрози для них у частині експорту товарів із високим рівнем додаткової вартості. Зате згодні підписувати угоди про ЗВТ з ким завгодно і повністю відкривати свій ринок для імпортних товарів.

Навіть проливаючи кров своїх солдатів в Іраку, ми не змогли "вмонтувати" свій інтерес у програми відновлення цієї країни і зафіксувати вигідний для себе режим взаємної торгівлі.

По суті, Україна - єдина країна у світі, яка взагалі не синхронізує економічні та політичні інтереси. Ми стратегічно дружимо з тими, з ким не торгуємо (США), і торгуємо з тими, з ким не дружимо (Китай). Звідси і такі результати - що в торгівлі, що в політиці.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected].

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів