banner banner

Юрій Загородній: Від епохи бідності українці перейшли до епохи жебрацтва

Юрій Загородній: Від епохи бідності українці перейшли до епохи жебрацтва
112ua.tv

Юрій Загородній

Народний депутат України від партії "Опозиційна платформа - За життя"

- В "Епіцентрі української політики у форматі прес-клубу" Загородній Юрій Іванович, політик, громадський діяч. 

Юрію Івановичу,  які підсумки року, що минув, ви би могли виділити?

- Хотів би побажати всім громадянам у новому році щастя, благополуччя, впевненості в завтрашньому дні, довгоочікуваного миру над Україною. Щодо підсумків 2021 року, хотів би виділити декілька складових. Перше: це невирішення питання збройного конфлікту на сході України. Друге – перехід, на жаль, від епохи бідності до епохи жебрацтва. Третє: втрата Україною своєї суб’єктності на міжнародній арені. Четверте: тотальна недовіра до всіх органів влади в Україні. П’яте: порушення конституційних прав і свобод громадян України. Шосте: загострення демократичної кризи. Сьоме: посилення зовнішнього управління нашою державою. 

Невирішення збройного конфлікту на сході України заважає розвитку України. Якщо взяти різноманітні соціологічні дослідження, які проводилися в Україні у 2021 році, і візьмемо грудень 2020 року і грудень 2021 року, то це питання так і залишається актуальним. Воно оцінюється в 4, 75 балів, тобто, це висока актуальна проблема. Те, що відбулися переговори між президентами Байденом і Путіним, де йшлося про Україну, говорить про те, що світова спільнота зацікавлена в тому, щоб це питання було вирішено якнайскоріше, і всі підтвердили, що основою для вирішення питання є мінські угоди. 

Про те, що Україна втратила свою суб’єктність, говорить те, що про Україну говорили без України, й те, що спочатку Байден проінформував керівників європейських країн про зміст переговорів, а потім вже проінформував президента України. 

Новини за темою

Якщо подивитися різноманітні соціологічні дослідження, то на питання, чи відчуваєте ви впевненість у майбутньому, 53% громадян України відповідають, що такої впевненості немає. На запитання, чи покращилося ваше становище у 2021 році, 50% громадян відповіли, що погіршилося, для 40% ситуація не змінилася. За 2021 рік ціна на хліб зросла на 5-6 грн, і це ще не кінець. За даними ЮНІСЕФ, близько 10 млн громадян України відчувають потребу в їжі. Із них 1 млн 100 тис. - дуже гостру потребу в їжі. 14% громадян кажуть, що їм бракує грошей на харчування, а 41% - що їм вистачає грошей на харчування, одяг і більше ні на що. Це говорить про те, що громадяни України стали набагато біднішими. 

- Точку неповернення ще не пройдено на сході України. Є ще шанс для мирного вирішення конфлікту на сході?

- Шанс мирного врегулювання є і залишається. Керівники країн "нормандської четвірки" підтверджують,  що вирішувати це питання потрібно мирним шляхом. Біда в тому, що українська влада поки затягує вирішення цього питання, знаходить будь-які можливості, щоб затягнути виконання мінських угод, повернення Донбасу в Україну, а України - на Донбас. Щодо соціологічних досліджень, то на запитання, чи потрібно зустрітися президентам Зеленському і Путіну для врегулювання кризи на сході України, майже 54% громадян України відповіли, що така зустріч потрібна. 52% відповіли, що потрібно виконувати мінські угоди. 

- А чи не пройдено точку неповернення у відносинах Зеленського і Путіна?

- Є все-таки надія, що така зустріч може бути і з неї може розпочатися діалог щодо вирішення збройного конфлікту на сході України. Іншого шляху немає. Якщо триватиме войовнича риторика і перемагатиме "партія війни", яка є в меншості в українському суспільстві, то Донбас не скоро повернеться в Україну. Прямі переговори президентів України та РФ і включення до цих переговорів представників Донбасу зможе остаточно припинити цей збройний конфлікт. Це як раз те, що виписано в мирному плані ОПЗЖ, автором якого є Віктор Медведчук. Цей мирний план був затверджений на партійному  з’їзді – він побудований, виписаний  виходячи з мінських угод.    

- За яких  умов ця зустріч може відбутися? Що має зробити Зеленський і що, навпаки, він не повинен робити, щоб така зустріч відбулася?

- По-перше, він повинен виконувати свою передвиборчу програму, де записано: "Ми маємо вибороти мир для України". Так само він повинен згадати свою інавгураційну промову, де він сказав, що заради встановлення, збереження миру він готовий на все, навіть пожертвувати посадою президента.  

- "Слуги народу" у 2022 році хочуть переробити виборчий кодекс. Хочуть додати можливість голосування для нових громадян України з-поміж діаспори, пониження виборчого цензу до 16 років, електронне голосування, а також збереження мажоритарки. Наскільки це допоможе зберегти нинішній паритет у парламенті? Що зможе спонукати до пришвидшення політичного перезавантаження?

- Підстав для проведення позачергових виборів сьогодні немає. Де-факто коаліція є, і навіть ті депутати, які орієнтуються сьогодні на екс-спікера Разумкова, залишаться в монобільшості, щоб не бути позбавленими статусу народного депутата. Щодо зміни виборчої системи, то такі розмови сьогодні ходять. Про це говорив й Арахамія у 2021 році,  що треба повернутися до змішаної системи. Депутати групи "За майбутнє" вже зареєстрували відповідний законопроект. Наша фракція, якщо це буде обговорюватися в сесійній залі,  за це голосів давати не буде, тому що в нашій програмі записано про перехід до пропорційної виборчої системи з відкритими списками.  Теперішня влада веде пошуки розширення електоральної бази, тому що рейтинг провладної політичної сили падає, так само, як і падає рейтинг президента. Якщо взяти рівень балансу "довіри-недовіри" до всіх органів влади в Україні, то президенту сьогодні не довіряє 44% громадян України. Початок падіння довіри до президента розпочався в грудні 2019 року. Якщо порівняти грудень 2021 року з груднем 2020 року, то рівень недовіри зріс на 21%. Високий рівень недовіри до Кабміну – майже 59%, до ВР – 67%. Тобто  тотальна недовіра до влади в Україні в цілому. Це говорить про те, що за владу громадяни вже не будуть голосувати так, як голосували 2,5 роки тому. Вони думають, як розширити свою електоральну базу, і йдуть на ці кроки за рахунок множинного громадянства, за рахунок 16-річних. Не виключаю,  що це може бути зроблено.   

- Всі ці дії в комплексі збільшують можливість фальсифікації виборів? На це може бути розрахунок?

- Так. Особливо на це може вплинути електронне голосування. 

- Глава фракції "Слуги народу" Арахамія сказав, що те, що законопроект про обов’язкову накопичувальну пенсію не ухвалили у 2021 році, є найбільшим провалом роботи парламенту. Який для вас найголовніший провал у роботі ВР 2021 року? Як будете голосувати за законопроект про накопичувальну пенсію, якщо його винесуть до зали в січні?

- Провалів у роботі було багато. Почнемо з головного документу, за яким жити всім громадянам України у 2022 році, – бюджет України. Ми не голосували за бюджет, тому що при розгляді бюджету, як у першому, так і в другому читанні, практично 99% правок нашої фракції було проігноровано. А ці правки було спрямовано на те, щоб підвищити розмір пенсій, зарплати лікарям, вчителям. Дефіцит бюджету – 175 млрд грн, медицину недофінансовано майже на 50 млрд, освіту - на 35-40 млрд грн. Те, що ми пропонували кошти,  які спрямовують на фінансування СБУ, ГПУ, спрямувати на ці потреби, не знайшло підтримки. В Україні одна з найменших пенсій в Європі: мінімальна пенсія - 1934 грн. За 2022 рік вона зросте лише на 200 грн. Мінімальна зарплата – 6500, за 2022 рік зросте на 200 грн.  Прожитковий мінімум - 3393 грн, коли вже в цінах кінця 2021 року прожитковий мінімум був на рівні 4800-5000 грн. Цей бюджет антинародний, антисоціальний. Це і є провальний документ, який проголосовано "слугами" і їхными сателітами. Виходячи з цього, про яку накопичувальну систему ми можемо говорити, якщо сьогодні одна з проблем, яка не вирішується, – це відсутність роботи і зростання безробіття в Україні.  Згідно з даними Держстату, понад 600 тис. громадян України у 2021 році виїхали з України, бо вони не мають тут роботи. Щомісяця збільшуються надходження від заробітчан в Україну. Для того щоб провести пенсійну реформу, треба налагодити роботу економіки, щоб тут працювали підприємства, бізнес і щоб зі своїх зарплат громадяни могли проводити процес накопичування пенсій. Поки не буде підняття економіки, про це говорити практично неможливо.  А законопроект, який буде ухвалено,  залишиться законопроектом, який не буде працювати. 

- Як ви ставитеся до намагання влади створити собі кишеньковий медіахолдинг за державний кошт?

- Це все говорить про те, що чинна українська влада і безпосередньо президент вже готуються до наступних президентських виборів і їм потрібен медіаресурс. Вони мають кишеньковий телеканал "Дом", який мав працювати на непідконтрольні території, і вони намагаються перетворити його на загальнонаціональний канал. Другий телеканал – "Рада", на що виділяються кошти з держбюджету. Його роботу буде спрямовано на те, щоб критикувати опозицію, а не розповідати про роботу ВР. Є побоювання, що він буде рупором чинної влади і президента,  так само, як і антиолігархічний закон,  який було проголосовано. Головна його мета - примусити власників телеканалів працювати на владу. Під час робочої поїздки президента до Брюсселя на саміт "Східного партнерства" відбулася закрита розмова керівників європейських держав з українською делегацією, де їм було сказано, що в Україні выдбуваються порушення Конституції, прав і свобод громадян, відбувається переслідування свободи слова, незаконні санкції проти телеканалів. Була рекомендація скасувати ці санкції.  

- Якщо Зеленський пішов на те, що законодавча гілка влади збирається придбати свій канал, то потрібно створити канал судової гілки влади, Кабміну і президента. ОПЗЖ зробила заяву, що програмна концепція "Ради" полягає в тому, щоб надавати слово всім парламентським фракціям. Чи отримала ОПЗЖ підтримку інших фракцій ВР стосовно цього? 

- Комітет зі свободи слова ВР, який очолює Нестор Шуфрич, виробив рекомендації для телеканалу "Рада", що представники всіх сил мають мати рівний доступ у роботі телеканалу. Нас у цьому питанні підтримували всі опозиційні фракції. Як буде організовуватися робота телеканалу "Рада" у 2022 році, подивимося. Думаю, що запрошення будуть і будуть виконуватися рекомендації, вироблені на нараді у голови ВР, а потім закріплені комітетом ВР з питань свободи слова.  

- За даними Держстату за 2021 рік, з України виїхало і не повернулося близько 600 тис. громадян віком 18-35 років. Яка реальна причина такого глобального відтоку молодого населення і що можна зробити, щоб це зупинити?  

- За соціологічними опитуваннями, 53% громадян України не вірять у майбутнє своєї держави. Молодь, не маючи роботи всередині країни або маючи низькі зарплати, шукає роботу за кордоном. Наведу особистий приклад: у центрі Праги ми з дружиною купували в магазині квіти. Так із нами продавчиня розмовляє українською. Виявилося, що вона вже понад 10 років живе в Чехії і повертатися не збирається. Я зустрічав українців за роботою в Іспанії, Португалії, в інших країнах. Молодь їде на навчання і не збирається повертатися, бо не бачать тут майбутнього. І поки не буде зміни економічного курсу розвитку України, як написано в програмі ОПЗЖ, – перехід до політики багатовекторності, співробітництва з країнами СНД, в тому числі і з РФ, відтік робочої сили триватиме.  Тому що сьогодні економіка країни не працює, робочі місця створюються тільки на папері. Після ухвалення закону про збільшення оподаткування провалено закон про відстрочку касових апаратів для ФОПів, то вже і малий бізнес буде закриватися. У вересні 2021 року в Україну від наших заробітчан надійшло 10 млрд 399 млн дол. У жовтні сума надходжень збільшилася на 1,6 млрд. Мінекономіки спрогнозувало, що за 2021 рік від заробітчан надійде близько 13 млрд, а буде ще більше. Це ж не за рахунок підвищення зарплат за кордоном, а тому що все більше людей виїжджає з країни. Сьогодні в Білорусі близько 150 тис. документів на одержання білоруського громадянства від громадян України, і  Білорусь ухвалила рішення щодо спрощеного надання громадянства українцям. Це говорить про те, що влада сьогодні не виконує своїх передвиборчих обіцянок. У програмі Зеленського написано: "Головна мета моєї діяльності – заможний українець". Але сьогодні українці не вірять у завтрашній день, у них нема оптимізму, близько 70% громадян України живуть на межі або за межею бідності. І поки не буде змін у соціально-економічній ситуації в державі, відтікання робочої сили не буде зупинено. 

- У Конституції України прописано, що ми прагнемо вступити до НАТО. Чи не вважаєте ви, що було би правильно і чесно запитати це в українців?

- Я аналізую багато речей і бачу, яке було надзвичайне мудре те покоління політиків, які боролися за державну незалежність України. Вони в Декларації про державний суверенітет України записали, що Україна урочисто проголошує свої наміри в майбутньому стати нейтральною країною. Сьогодні українській владі потрібно повернутися до витоків нашої державної незалежності. І не маніпулювати і не виконувати чужу волю і чужі вказівки. А в передвиборчій програмі нашого президента теж є відповідь на це питання. Там написано, що рух України до НАТО та приєднання до інших безпекових об’єднань повинно вирішуватися лише на всеукраїнському референдумі. Цю роботу зробив практично Віктор Медведчук, коли він очолював СДПУ(о), коли з його ініціативи у 2006 році було зібрано 4 млн 600 тис. підписів за проведення референдуму щодо НАТО. Це було зроблено,  коли президент Ющенко порушив питання негайного вступу України до НАТО. Тоді були великі переслідування ініціаторів референдуму, але ЦВК, перевіривши всі підписи, змушена була ухвалити рішення щодо проведення референдуму.  Всі ці документи були передані президенту Ющенко. Але вони так і залишилися в нього на столі, бо Ющенко боявся цього референдуму. Питання НАТО і до сьогодні розколює Україну, а питання, які розколюють Україну, не потрібно сьогодні виносити на порядок денний. Віктор Медведчук сформулював, що питання, які розколюють Україну, взагалі не порушувати (а це питання мови, віри, приєднання до різних об’єднань), а зосередити свої зусилля над питаннями, які би привели до зміцнення економічної могутності країни і підвищення рівня життя кожного українця.  А якщо тобі, президенту незалежної держави, хтось рекомендує йти до НАТО, то винеси це питання на референдум. Але НАТО і керівники інших держав сказали, що це питання не на часі. 

- Яким був цей рік з погляду партійного будівництва?

- У 2021 році дії радикалів проти нашої партії тривали  і  стали ще нахабнішими. Влада на чолі із Зеленським сама ініціювала розв’язання цілого ряду репресій і позасудових розправ із представниками ОПЗЖ. Це був як сигнал для дій цих сил. Тільки-но Зеленський став президентом, він одразу подав сигнал, що, по суті, ОПЗЖ є його головним ворогом. Але це нас не залякало – ми у 2020 році практично виграли місцеві вибори і присутні сьогодні в усіх органах місцевої влади і самоврядування. На питання "Які з політичних сил найбільше роблять для того, щоб припинити збройний конфлікт на сході України?" громадяни України в соціологічних опитуваннях на перше місце ставлять ОПЗЖ. На питання, хто з політичних сил пропонують найбільш продумані, раціональні кроки для підняття економіки України, на першому місці ОПЗЖ. Хто займав найбільш принципову позицію у відстоюванні інтересів українських селян при ухваленні закону про ринок землі – на першому місці ОПЗЖ. Наша робота відповідає інтересам громадян України. Ми йшли, йдемо цим шляхом і ніякі радикальні дії щодо нашої партії нас не злякають. Б’ють вікна в офісах, розмальовують офіси – ми працювали і будемо працювати. У лютому 2021 року незаконно запроваджують санкції проти трьох найрейтинговіших опозиційних  телеканалів України: "112 Украина", ZIK и NEWSONE, аудиторія яких у прайм-тайм була понад 10 млн глядачів.  Ці канали розповідали реальну правду про життя в Україні. Водночас почав зростати рейтинг ОПЗЖ, яка в різних опитуваннях міцно перебувала на другому місці, а почала виходити на перше місце. Почав зростати і рейтинг Віктора Медведчука, який на початок 2021 року міцно увійшов до п’ятірки провідних політиків України. Зеленський почав цього боятися. За підсумками 2020 року, на запитання балансу довіри-недовіри до українських політиків лише два політики мали позитивний баланс довіри: Разумков і Медведчук. І президент нічого кращого не придумав, як піти шляхом запровадження санкцій проти каналів, санкцій проти Медведчука і  членів його сім’ї, санкцій проти Тараса Козака, який був власником підсанкційних каналів, а потім перейшли до фабрикації кримінальних справ, які тягнуться з 13 травня 2021 року і які перетворилися, по суті, на ніщо.  Далі Зеленський побачив, що почав зростати рейтинг Порошенка, і з Порошенком вчинив так само, як і з Медведчуком. Але Медведчук як формував порядок денний в Україні, так його і формує, а Порошенко лише критикував і продовжує критикувати владу, поки що із-за кордону. Медведчук бореться за себе, за партію, за ідеали, і це говорить про те, що президент Зеленський в особі Медведчука має сильного опонента, а Україна має сильного лідера, який може скласти конкуренцію Зеленському на майбутніх президентських виборах, чого президент Зеленський найбільше боїться. 

- Що повинно статися та що повинна зробити опозиційна партія, щоб ці тривожні тенденції в нашій країні змінилися?

- Тільки один шлях – зміна влади в Україні. Поки президентом України буде Зеленський Володимир Олександрович, порушення Конституції, порушення конституційних прав і свобод триватимуть. Тому що Зеленський сьогодні у своїй діяльності не думає про народ України, а тільки про особисті рейтинги. На жаль, Зеленський не став загальнонаціональним лідером в Україні. Він просто президент України, якому люди повірили та обрали президентом. Але цю довіру в 73% лідера, який міг би об’єднати країну, він повністю загубив. Попираючи закони та Конституцію України, він проводитиме політику переслідування своїх конкурентів на політичному полі. Конкурентів у нього мало: Медведчук, Бойко, Тимошенко, Порошенко, Разумков. 

- Сьогодні ні партія влади, ні опозиційні партії (я не кажу про ОПЗЖ) не займаються своїм політичним будівництвом. Так, може, час консервативних партій пішов і настав час якихось політичних проектів? 

- Я за своє життя був у трьох партіях: Комуністичній, СДПУ(о), ОПЗЖ. Класичні, ідеологічні, з принциповою позицією партії потрібні. І партійне будівництво потрібне. Щоби вирішувати проблеми на місцях, там повинні бути партійні представництва. Тому що зв’язок партії з народом повинен бути постійний. Тим паче партійне представництво потрібно, коли партія має своє представництво в радах, в ОТГ. ОПЗЖ має своє представництво, наприклад, у всіх районах Миколаївської, Одеської, Херсонської, Дніпропетровської, Закарпатської, Харківської областей. Ми маємо представництво в деяких ОТГ у Західній Україні. Наші партійні осередки працюють із людьми, щоби потім через партійний і депутатський корпуси відстоювати інтереси громадян України. Тих партій, які не займалися цією роботою, сьогодні в українському парламенті нема. 

- А може, справа в тому, що зникла ідеологія? Можна лише "Свободу" назвати в ідеологічному спектрі. 

- Ми вважаємо, що ОПЗЖ – ідеологічна партія. "Формула національного успіху", автором якої є Віктор Медведчук, – це ідеологічна аксіома, яка повинна привести до поліпшення іміджу України як на внутрішній, так і на зовнішній арені. Якщо взяти програму СДПУ(о) і ОПЗЖ, то можна простежити цю лінію. А в незалежній Україні було три ідеології, які мали рейтинги, – комуністична, соціал-демократична й націоналістична.

- Чи був якийсь законопроект, який ухвалила ВР, за який ви голосували? Які є пріоритети на 22-й рік?

- ВР розпочне, на жаль, роботу тільки 24 січня. Протягом чотирьох днів пленарної роботи ВР мало що встигне зробити. Десь це показник недостатньої професійності у плануванні роботи ВР. Я не можу згадати надзвичайно важливі законопроекти, які б привели до покращення життя українського народу. Хоча потрібно розглядати у ВР законопроекти, розроблені нашою політичною силою, які би привели до зменшення тарифного навантаження. Сьогодні ВР треба набратися політичної мужності й розглядати питання, як у Молдові, в Угорщині, про прямі постачання газу з РФ. Наша влада відмовилася від цього – і програв кожен українець. Над цим треба працювати. 

- На вашу думку, коли можна очікувати піку енергетичної кризи в Україні?

- Будь-якої миті можна очікувати. Вугілля, яке буде привозитися кораблями, аж ніяк не вистачить на опалювальний сезон. 63% вугілля постачають сьогодні з РФ, 10 – із Казахстану. Але, враховуючи сьогоднішні відносини з РФ, є обмеження в постачаннях вугілля. Наші ТЕС працюють на вугіллі, яке є на непідконтрольний території, але ми там його не беремо. З РФ у нас також свої економічні війни. Ідея переводити ТЕС на газ – це також не вихід із ситуації. Вітренко каже, що газу недостатньо. Коли ми вийшли на пік загрози, нам допомогла Білорусь і дала електроенергію, незважаючи на те, що в нас не дуже гарні відносини. Лише зміна економічного курсу, відновлення економічних зав’язків з РФ, з країнами СНД можуть знизити загрозу енергетичних криз, які є сьогодні в країні. У 2003-2004 роках Україна отримувала газ з РФ за 50 дол. за 1000 кубів. Але Україна тоді не сплатила РФ жодного цента за поставлений газ, тому що договір було так складено, що був взаємозалік за ціною газу й за ціною транспортування. Я рекомендував би розумникам при владі почитати інтерв’ю президента РФ Путіна газеті "Факти" у 2007 році. Там Путін каже: "Був в мене один друг, президент. Коли я порушував питання про підвищення ціни на газ, то чув у відповідь: ти що, з глузду з’їхав?" Треба бути сильною особистістю, справжнім керівником держави, щоби навіть такими фразами відстоювати інтереси своєї держави, щоби в нас працювала економіка. 

- Хто на сьогодні заважає досягнути демократії в Україні?

-Ще в Стародавній Греції визначили, що демократія – це влада народу. Є ще багато визначень демократії, але якщо виходити з первинного визначення, що таке демократія, то для того щоб демократія була в країні, необхідно завжди виходити з Конституції України. А там у статті 5 записано, що єдиним носієм суверенітету й загалом влади в Україні є народ. Народ обирає владу на якийсь термін, і ця влада повинна працювати в інтересах народу. І ще влада не повинна забувати статтю 1 Конституції, де записано, що Україна є незалежною, суверенною, соціальною, правовою, демократичною державою. І статтю 3, де записано, що людина, її життя, честь і гідність, безпека й недоторканність є найвищою соціальною цінністю. І далі речення: "влада звітує про роботу перед своїм народом". Якщо керівники держави будуть це не просто читати, а усвідомлювати й щоденно керуватися цими нормами у своїй роботі, ми зможемо сказати, що Україна є чи буде демократичною державою. Поки цього немає, і поки гарант, який приносив клятву президентську, поклавши руку на Конституцію, порушує закони України, то це вже не демократична держава. А те, що гарант порушує Конституцію та закони, можна навести багато прикладів. Стаття 13 Конституції говорить, що земля, її надра є суб’єктом права власності всього українського народу. В статті 14 записано, що земля перебуває під охороною держави. І для того, щоб вирішити, що робити із цією землею, треба було провести референдум, запитати дозволу в народу. В програмі президента про землю є одне речення: сформувати прозорий ринок землі. Треба було попросити в громадян на це дозволу. В статті 15 йдеться, що цензуру в Україні заборонено. Цю статтю порушено, коли було ухвалено незаконне рішення РНБО про закриття телеканалів. Це і порушення статті 107, де виписано повноваження РНБО. За суцільні порушення Конституції президенту треба вже відповідати. Це недемократичний шлях України, не кажучи вже про дії, які сьогодні робляться. Я чітко знаю, хто дає вказівки про фабрикацію кримінальних справ проти Віктора Медведчука та про переслідування опозиції. Ці вказівки даються з головного кабінету країни – президента України. А всі решта – просто виконавці. Ми знаємо, як обробляють суддів перед засіданнями – Україна далека від демократії. У 1991 році припинив своє існування СРСР, а напередодні міністри закордонних справ 12 країн ЄС виробили критерії визнання незалежних країн, які утворилися внаслідок розпаду СРСР. На першому місці було, що новоутворені держави мають визнавати принцип верховенства права, демократії, прав і свобод своїх громадян. У нас це сьогодні порушується. Керівник держави не повинен доводити до того рівня, щоб йому вказували, що ти порушуєш Конституцію і права своїх же громадян. 

- ЦВК звернулася до Донецької та Луганської обласних ВЦА щодо можливості організації та проведення 27 березня 2022 року перших місцевих виборів в окремих територіальних громадах цих регіонів. Чому 25 жовтня 2020 року ми забуваємо про цих людей і позбавляємо їх цього права? Як результати виборів змінять політичний майданчик нашої країни?

- Тут знову приклад порушення Конституції, прав і свобод наших громадян. Коли відбувалися президентські вибори, позачергові парламентські в 2019 році, то вибори відбулися скрізь. А коли вже відбувалися місцеві вибори в жовтні 2020 року, то влада злякалася результатів виборів на підконтрольній території Донецької та Луганської областей, бо там була тотальна перемога ОПЗЖ. І було вирішено, що у 18 ОТГ скасувати вибори. І 500 тис. громадян України було позбавлено цього права. ОПЗЖ усе одно перемогла на виборах в Донецькій і Луганській областях, але вони побоялися тотальної поразки й пішли знову на порушення прав і свобод громадян – забрали конституційне право обирати й бути обраним. Звернення ЦВК до обласної ВЦА були неодноразово в 21-му році, і відповідь була негативна – не можна проводити вибори. Хоча, коли святкували 30-річчя Незалежності України, у всіх населених пунктах Донецької й Луганської областей відбулися святкування. Це подвійні стандарти щодо громадян України: святкувати можна – обирати не можна. Цей останній запит ЦВК – чергова імітація пограти в демократію, показати, що влада думає про цих громадян України. Думаю, що відповідь від обласної ВЦА буде негативною, тому що ОПЗЖ веде судовий процес із владою про відновлення виборчих прав жителів цих 18 ОТГ. Влада робить усе, щоб затягнути вирішення цього питання, щоб було судове рішення, бо влада розуміє, що рішення суду може бути не на її користь. У судах затягують, а тут вдають ігри в демократію. Але права громадян треба відновити. Якщо вони візьмуть участь у виборах, то переконаний, що за чинного президента, за чинну владу вони не дадуть жодного голосу. А це змінить результат не на їхню користь. 

- До чого все йде у світі? Чи йде справа до розподілу сфер впливу між країнами, чи йде до війни на території України?

- РФ запропонувала проекти договорів США та НАТО. Відповідь – у преамбулі цих договорів. РФ посилається на договори між СРСР і США 1971-го і 1989 року, а також Гельсінські угоди 1975 року й договір між РФ і НАТО 1997 року. По суті, Гельсінські угоди підбили підсумок світовому будівництву після Другої світової війни. Цю угоду підписали 35 країн, і вона поклала початок великого розрядження. Йшла холодна війна, особливо у відносинах між США і СРСР, і більшість країн у світі були у сфері впливу цих країн. Був блок НАТО і "Варшавський договір" як противага НАТО. Гельсінські угоди закладали фундамент будівництва відносин між країнами на основі мирного співіснування, добросусідства, безпеки тогочасного світу. Після розпаду СРСР і "Варшавського договору" утворилася значна кількість нових незалежних держав, за сфери впливу на які розпочалася боротьба. Блок НАТО почав поширювати свій вплив, і знову виникло напруження між державами. Це потрібно розрядити й знову налагодити конструктивні відносини між країнами. Довірливими вони не будуть, а розрядити напруження потрібно. Як сказав президент РФ Путін: "Ми виробили свої пропозиції після розмови з Байденом". Ключові пункти стосуються непоширення сфери впливу НАТО на колишні республіки СРСР, на будівництво військових баз, про ракети малої та середньої дальності, про ядерну зброю. У договорі 1997 року між РФ і НАТО у вступній частині є ключове речення: НАТО й Росія не є противниками. Сьогодні вони противники. Почнеться новий діалог, по суті, між РФ і США. Але в цьому діалозі братимуть участь і інші країни, для того щоб виробити нові правила, гарантії безпеки сьогоднішнього світу, щоб не допустити нової війни й нових збройних конфліктів на планеті. 

- Як нам повернути свою суб’єктність? Нам потрібно почати діалог усередині себе чи нам знову повинні подарувати цю незалежність?

- Я давно виказую ідею, і ця ідею обговорюють усередині ОПЗЖ, про те, що повинен відбуватися національний діалог усередині країни. Українська державна політична й культурна еліти повинні обговорювати ці питання. У 2005 році я був на з’їзді Литовської соціал-демократичної партії. Тоді головою партії обрали Бразаускаса, потім першого президента Литви. Слово дали одному з делегатів і сказали про нього  так: "філософ литовського народу". Поки він ішов до трибуни, весь зал йому аплодував –  це був моральний авторитет суспільства. Моральні авторитети українського суспільства повинні зібратися і почати внутрішній діалог: якою має бути Україна та яким шляхом вона повинна йти. Ми вважаємо, що шанс України зберегти свою суб’єктність, свій суверенітет і незалежність – це нейтральний статус, про що записано в програмі ОПЗЖ: "Україна повинна повернутися до виконання Декларації незалежності України в питанні нейтрального статусу України". Досить уже розривати Україну, тягнути її в різні боки. Україна в колоніальному становищі або має напівколоніальний статус, коли державні підприємства, які ще працюють, мають наглядові ради з іноземців, які, по суті, взяли під свій контроль наші підприємства: "Укроборонпром", "Нафтогаз", НБУ тощо. А хто сьогодні формує у нас судову систему? –  Іноземці через етичну раду. Це ж залежність. Якщо повертатися до "формули національного успіху" Медведчука, то ми можемо вирішити всі ці питання через національний діалог, єдність, формування внутрішньоукраїнських зв’язків, культурних, економічних, розібратися, що відбувається в нашій країні, і рухатися вперед. Одна мудра людина, якої вже, на жаль, нема, Георгій Крючков на одному з дискусійних столів сказав: "Якщо є хоч одне маленьке питання, навколо якого ми можемо об’єднатися, ми повинні розпочати об’єднання навколо цього питання й рухатися вперед". А цей діалог ми повинні розпочати навколо одного ключового слова "держава Україна", об’єднатися й рухатися вперед. За підсумковою соціологією 21-го року на запитання, які значущі події відбулися в Україні в 21-му році, які найбільше за все запам’яталися, 35% відповіли, що перемога Усика. На другому місці – виступ паралімпійської збірної на Паралімпіаді тощо. Це свідчить про те, що Україна втомилася від брудної політики, яку проводить чинна українська влада. Є питання, є теми, які дійсно можуть об’єднати країну. Почавши обговорювати ці питання, ми дійсно можемо, ми повинні прийти до того, щоби Україна дійсно відповідала змісту першої статті Конституції України в плані суверенітету й незалежності.  

- Якою є ваша оцінка антиолігархічного закону, яким Зеленський так пишається?

Новини за темою

- Антиолігархічний закон не переслідує тієї мети, про яку розповідають. Він переслідує одну мету – зробити так, щоб власники телеканалів були лояльнішими до президента України, поменше його критикували, а побільше хвалили. Не любить він критики. Цей закон пустий, по суті. В економічному розділі програми президента написано, що "в Україні ніколи не було чесних правил ведення бізнесу. Ми ці правила встановимо та зробимо все, щоб багаті люди, які приховали свої статки, могли би за нульовою декларацією під 5% задекларувати свої кошти. А ці 5% підуть на допомогу малозабезпеченим у плані сплати комунальних послуг". Це не виконано. Зеленському разом з командою його "великих" професіоналів потрібно вивчати світовий досвід, як кошти, які олігархи заробили різними шляхами, повертати в економіку своїх країн. Це так звана програма адресної економічної амністії. Вивчити досвід, як ця програма працювала в країнах Європи, в Індії, Туреччині, коли за досить короткий час в економіку Туреччини було легалізовано близько 20 млрд дол. Українські вчені порахували, що якщо в Україні провести програму адресної економічної амністії, то сьогодні в економіку країни можна залучити близько 50-55 млрд дол. Це бюджет країни, і нам не потрібні будуть транші й кредити МВФ.  

- Хотілося би вам дати слово для привітання телеглядачів. 

- Настав Новий рік, розпочалися зимові свята. Я, як звичайний громадянин України, який поки що тимчасово працює народним депутатом України, хочу побажати всім українцям здоров’я, щастя, оздоровлення від тих хвороб, на які хворіє сьогодні наша країна. Щоб вона швидше вилікувалася, підвелася на ноги, щоб Україну почали поважати у світі як сильну незалежну державу. І нам усім оптимізму й віри в кращий завтрашній день. І всій Україні мирного неба, тому що мир нам потрібен.  

- Дякуємо.

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів