banner banner

Дмитро Раїмов: Зеленський і його оточення розуміють, що нам не світить ні ЄС, ні НАТО

Дмитро Раїмов: Зеленський і його оточення розуміють, що нам не світить ні ЄС, ні НАТО
112.ua

Дмитро Раімов

Політтехнолог

- Наш гість Дмитро Раїмов, політолог, політтехнолог.

Почнімо з обопільних заяв кандидатів на посаду канцлера Німеччини і звернення до них Володимира Зеленського. Як ви оцінюєте перспективи співпраці  ОП і Володимира Зеленського з кандидатами в канцлери і що може пані Меркель наостанок зробити для України?

- Зустрічі з кандидатами на пост канцлера – це правильно. Згадаймо, що у 2019 році на той момент кандидат у президенти Зеленський зустрівся з президентом Франції Макроном. Практика зустрічі з найбільш імовірними кандидатами і переможцями – це спроба налагодити взаємини. Це легше зробити, ніж коли людина стане на посаду, буде обмежена протоколом. Що стосується НАТО та ЄС, президент і його найближче оточення впевнені, що ані до НАТО, ані до ЄС нас не візьмуть, і Україну готують до можливого нового політичного розвороту, пов'язаному з Китаєм. Український президент починає дивитися в той бік. Це країна, яка, можливо, може дати кредити без політичних зобов'язань.

- Лідерка "зелених" Німеччини, на відміну від своїх колег на посаду канцлера від ХДС і соціал-демократів, всіляко підтримує Україну. Чому президент з нею не зустрічається?

- Президент зустрічається з тими, хто є найбільш вірогідним до перемоги. Є соціологія, яку публікують у німецькій пресі, і не виключено, що вона стоїть в основі того, з ким зустрічається президент. Але я переконаний, що президент і його оточення розуміють, що нам не світить ані ЄС, ані НАТО, тому так активно цю тему порушують, щоб сфокусувати, що це не президент відмовляється від неї, а це Європа і світ відмовляють Україні. Якщо ми отримуємо відмову, наступне логічне запитання: куди ми далі йдемо? Цей напрямок в бік Китаю – це приклад, де ми можемо знайти політичну підтримку, інвестиції без зобов'язань.

- Як Білий дім відреагує на таку ініціативу?

- Ми можемо подивитися на питання Зеленського в його інтерв'ю: "Так коли до НАТО? А до ЄС коли? Дайте нам список законопроектів, ми їх ухвалимо. Ви не готові нас прийняти до ЄС, так де ми тоді?". Я впевнений, що президент оцінює цю ситуацію більш тверезо, ніж всі попередні, тому що він єдиний, хто наважується зараз відмовитися від цього курсу, але не хоче повторити долю Януковича, якого після зупинки Євроасоціації Майданом зняли. Ви не хочете давати гроші, а Україні потрібні гроші. Восени, можливо, на нас чекає нова хвиля ковіду, економіка нестабільна, нам будуть потрібні зовнішні запозичення. Подальше підвищення тарифів може закінчитися політичним сплеском і бунтом. Потрібно знайти гроші без зобов'язань, і вони є тільки в одній країні у світі – в Китаї. Те, як поводяться члени фракції президента, як вони намагаються дружити з китайським посольством і з китайськими представниками, більше схоже на те, що це політтехнологія, за якою президент виглядає як євроінтегратор, але при цьому рухатиметься в той бік, де є можливості.

- Якщо ми вже не дуже орієнтуємося на НАТО та ЄС і більше дивимося в бік Китаю, тоді мали би крокувати на зближення з Білоруссю і Росією?

- Дуже багато є африканських країн, в яких кількість китайських інвестицій велика, і вони не дотримуються тісних взаємин із Білоруссю. Одне не має на увазі другого. У порівнянні з Китаєм, Росія – це молодший партнер, вона мала, та й фінансово не така сильна. Дружба з РФ не йде в подарунок від Китаю: ми вам кредити – дружіть із Росією. Ми підходимо до ситуації, коли глухий кут стає зрозумілим. Якщо нас не беруть до НАТО та ЄС – куди ми повинні рухатися? На кого ми повинні рівнятися? На себе. А хто нам буде давати гроші? Європейці, американці – під реформи, а ми їх робимо-робимо, а результат? Єдина країна, яка не вимагає реформ і дає гроші, – Китай. Ми відкриваємо ринок землі, а китайські компанії досить активно інвестують у сільське господарство. Там зросло вже близько півмільярда середнього класу. Плюс виробництво китайських товарів, які ближче везти до Європи з України, ніж із Китаю. Це все пов'язано з тим, що президент і його ОП повертаються в цей бік. Підтверджень цьому дуже багато: презентація книги Сі Цзіньпіна й переклад її українською мовою під патронатом голови фракції "СН", інтерв'ю голови фракції, які показують на китайському телебаченні.

- Понад 60% громадян за інтеграцію в ЄС. Як на це все відреагує суспільство?

- У 2013 році суспільство розбурхалося після раптового припинення євроінтеграції, порахувало, що ми йдемо в інший бік, вийшло на Майдан. Сьогодні президент артикулює: ЄС, НАТО. Він це говорить і друзям, й опонентам у міжнародній політиці, і ми розуміємо, що це маніпуляція, політтехнологія. А що далі? З одного боку, у нас ЄС, на півдні в нас Туреччина, яка має теж свої серйозні амбіції, з іншого – величезна Росія, Америка теж присутня у світі. Хто наш союзник? Якщо ми розуміємо, що Китай фінансує РФ, є її головним партнером, то, можливо, якщо ми будемо дружити з Китаєм, то якась дружба з РФ з'явиться? Може, з'явиться інша політика РФ щодо України, якщо ми вже дружимо зі старшим у цьому партнерстві?

- Поговоримо про закриття невгодних ЗМІ. Фактично РНБО з координаційного органу перетворюється на "міністерство правди" створено перелік заборонених сайтів. Якщо згадати прецеденти з передаванням керування прав від власника до творчого колективу, як це було з "Першим Незалежним", з телеканалом "НАШ", то це не рятує від санкцій РНБО. У нас одні журналісти смакують шашлики із президентом, а іншим не дають навіть потрапити на прес-конференцію.

- Українські ЗМІ – досить складна конструкція. З одного боку, ми говоримо про свободу слова й завжди її відстоюватимемо, але при цьому має бути прозорість. Однак практично жодне медіа не прозоре у фінансуванні, а отже, виникають питання: хто диктує, що йдеться в ефірі.

- Ми ж говоримо не про суспільне мовлення, а про комерційний продукт, у якого є власник.

- Тоді давайте говорити про рекламу, а не про журналістику. Це дві різні історії. А якщо ми говоримо про журналістику, то Україна має створити умови, коли канали можуть бути незалежними. Раніше багато грошей заробляли завдяки рекламі алкоголю й тютюну. Потрібно повертати рекламний ринок. Якщо на каналі україномовні ведучі, то чому б не давати додаткове фінансування від держави, і не має значення лейбл каналу, якщо канал вибирає позицію популяризації мови. Закривати канали так, як вони закривалися президентом Зеленським, – це перевищення повноважень. Подальші дії у вигляді заборон сайтів та іншого – таке враження, що чинна РНБО живе 30 років назад. Сьогодні вас дивляться онлайн, будь-який сайт можна читати онлайн, якщо в тебе є браузер з відповідним технічним рішенням. Держава дотримується позиції заборонити й забути, коли потрібно бути присутнім там. Якщо вам не подобалися телеканали, туди потрібно ходити і відстоювати свою позицію. ZIk, "112 Україна" і NewsOne надавали всім політичним силам, особливо пропрезидентській фракції, можливість присутності в ефірі й говорити свою думку. Коли ти мав можливість говорити, але після цього вирішив закрити, це означає, що твої аргументи є слабкими, і єдине, що тобі залишається, – це силове рішення.

- У контексті того, що власник не має впливати на політичну складову в інформаційному полі, дуже органічно лягає в контекст закону про олігархів. Якщо ми братимемо за взірець нейтральні новинні блоки, то чи держава матиме можливість на них впливати?

- До закону про олігархів дуже багато питань. Наприклад, політичне видання "Українська правда" нещодавно придбав інвестор Томаш Фіала. І подивіться, чиї інтерв'ю виходять в "Економічній правді" - це один зі спецпроектів цього сайту, і на "Українській правді". Там не пишеться про Фіалу нічого, але подивіться, хто дає інтерв'ю цьому медіа і не давав раніше. Дискусії щодо цього закону зараз є непредметними, що стосується ЗМІ. Якщо у тебе є ЗМІ, ти його фінансуєш, це твоя громадянська позиція, в форматі благодійності, то тоді повинні бути чіткі і зрозумілі регулятори, що означає втручання в редакційну політику каналу. Якщо ви віддаєте володіння каналу редакційної групи - це теж нічого не означає. Редакційна група не може фінансувати цей канал. Ми повинні говорити предметно, як ми можемо захищати свободу слова, що журналісти повинні мати якусь асоціацію і профспілку, повинні мати захист їхніх права виступати і говорити та повну відсутність цензури. Тоді зовнішній регулятор, який окреслюватиме це, повинен мати чіткий список факторів, що означає вплив на політику каналу, і невплив.

- На телеканалі "Інтер" часто виступають представники ОПЗЖ і критикують владу. За це треба карати телеканал і його власника? Це стосується журналістів, які працюватимуть на пожертви від глядачів, і вони будуть просто озвучувати те, що в країні відбувається?

- Незалежної журналістики не існує. Ми не можемо бути незалежними від своїх переконань. Якщо ми говоримо про те, що незалежної журналістики зовсім не може бути, тоді навіщо всі ці закони, які будуть якось щось обмежувати? Завдання – вичистити інформаційне поле, залишивши тільки тих, хто лояльний. Я не розумію упередженості до "Інтера", до "Першого Незалежного" і до інших каналів. Всі канали потрапляють під цей закон, і всі їхні власники одразу стають олігархами. Всіма кнопками пульта володіють люди забезпечені, які потрапляють під закон про олігархів. Йдеться про те, що всіх підвішують на гачок: у якийсь момент ми вас візьмемо і вимкнемо, а якщо показуватимете наших спікерів, ми вас вимикати не будемо. Те, що зараз відбувається в медіаплані, - ми реально "дзеркало Росії", як сказав Микола Вересень. І контроль медіа, і контроль людей, які фінансують медіа, спроба побудувати тільки державні медіа - це все нагадує, як поставало політичне керівництво з 2002-2004 років до сучасності. Володимир Зеленський повторює ті ж кроки. Рішення про заборону сайтів - Роскомнагляд. Створення телеканалу "Дом" - "Росія 24" тощо. Ми рухаємося тими ж кроками, тільки грошей набагато менше, тому виглядає це набагато гірше.

- Якщо в РНБО буде можливість закривати канали, сайти, то у влади тоді не буде необхідності ухвалювати рішення про виключення з фракції або політичної партії тих чи інших депутатів за їхні "подвиги". Якщо не буде такої кількості інтернет-каналів, то тоді не тільки злочини депутатів можна буде приховувати, а й чемпіонати світу з футболу вигравати і в космос першими летіти. Ми до цього рухаємося?

- Ми з вами – точно ні. А якщо говорити про владу, то саме до цього. У РФ восени вибори, і вже зараз людям, які отримали російське громадянство на сході України, пропонуватимуть голосувати онлайн. Росіяни вже практикують технологію онлайн-голосування. Ми до цього вже відкрили всі дороги, тому що верифікація голосування відбуватиметься через додаток "Дія" та верифікацію вашого цифрового підпису, а отже, телеканали онлайн, соціальні мережі впливатимуть на ваш вибір у день голосування. Щоб цього не сталося, до того моменту, коли буде голосування, 2024 рік - рік виборів президентських, парламентських, місцевих, можливо, в один день, тому що можуть поміняти Конституцію під це, потрібно, щоб інформаційне поле не впливало проти чинної влади. Тому, відповідаючи на питання: до цього ми йдемо, - ні, ми з вами рухаємося проти течії, а сама течія чинної влади йде саме до цього контролю.

- Чи можна ототожнювати такі порушення, як випив і сів за кермо, із заявами депутатів про "немитих і нечесаних дітей", "хотіли води в Криму - Бог їм дав" тощо?

- Ми до депутатів виставляємо вимоги вищі, ніж до самих себе. Але якщо ми почитаємо коментарі навіть до цього ефіру - там буде дуже багато образливих коментарів. Йдеться про те, що такі речі не повинні перебувати поруч із державним управлінням - це рівень кухонної дискусії.

- Дякую.

Джерело: 112.ua

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів