banner banner

У Канаді виявили трупи 200 дітей біля школи-інтернату. Що відбувається

Діти навчалися в школі-інтернаті для індіанців Камлупс у Британській Колумбії

з відкритих джерел

У Канаді днями біля колишньої школи-інтернату знайшли масове поховання 215 дітей. Ексгумація показала, що деяким із померлих не було ще й трьох років.

Це нове відкриття показує, якими насправді були масштаби трагедії примусового виховання дітей корінних народів у католицьких інтернатах. До цього братські могили там вважали міфами. Що приховують стіни канадських інтернатів для корінного населення, розповідаємо далі.

Що сталося

У канадському місті Камлупс знайшли останки понад 200 дітей при дослідженні території колишньої школи за допомогою георадара. 

Школа-інтернат в Британській Колумбії
Школа-інтернат в Британській Колумбії

Однак адміністрація закладу не залишила жодних документів про смерть дітей та масове поховання. І тепер громада Tk'emlúps te Secwepemc (Спільнота індіанців Камлупса) разом із судмедекспертами і фахівцями з архівів намагається з'ясувати, коли і через що померли діти.

На інцидент уже відреагували канадські політики. Прем'єр-міністр Джастін Трюдо заявив, що новина "розбила йому серце". Він назвав це "болісним нагадуванням про похмуру й ганебну главу історії Канади".

Фото из свободных источников

Трюдо вважає, що це не виняток і не поодинокий випадок. Тепер потрібно визнати правду, що школи-інтернати були реальністю і трагедією. Дітей забрали із сімей, повертали покаліченими або взагалі не повернули.

У 2015 році Канада визнала примусову асиміляцію корінних народів "культурним геноцидом".

Навіщо й кого віддавали в інтернати

Корінним населенням Канади є індіанці, метиси (змішана раса індіанців і французів) та інуїти (група корінних народів Півночі "ескімоси"). Їх усіх вирішили "окультурити" в 1812 році, коли при владі запанували британці.

У 1846 році уряд вирішив створити інтернат. У 1889 році створили міністерство у справах індіанців.

Школа-інтернат в Канаді з відкритих джерел

До громад аборигенів направили гінців з-поміж індіанського населення. Ці агенти вмовляли батьків віддавати дітей до шкіл, погрожували тим, що їх можуть позбавити грошової допомоги. А тих батьків, які намагалися чинити опір, садили до тюрми.

За допомогою індіанських агентів було підготовлено списки дітей у резерваціях, і потім таких дітей збирали й насильно відвозили до шкіл. Тисячі дітей було відправлено до цих шкіл і більше не повернули сім'ям. Школа-інтернат у Камлупсі, де виявили масове поховання, була найбільшою подібною установою в країні.

Школа-інтернат в Канаді з відкритих джерел

Але школами ці заклади насилу можна було назвати. Дітей навчали не наукам, а праці: хлопчиків готували до роботи на фермах або на виробництві, а дівчаток — як домашню прислугу. У таких школах християнська релігія була обов'язковим предметом.

Інтернати будували подалі від резервацій, щоб ізолювати дітей від впливу рідного середовища. До 1896 року в Канаді нараховували 45 інтернатів. Пік розвитку системи припав на 1931 рік, коли в країні діяло понад 80 подібних шкіл. Остання з таких шкіл закрилася тільки в 1984 році.

Небезпечні школи: Жорстоке поводження й тортури

Санітарія та умови проживання перебували на низькому рівні, у результаті всі до одного діти хворіли, спалахувати епідемії туберкульозу.

Діти зазнавали не тільки фізичного, а й сексуального насильства. Їх змушували виконувати непосильну фізичну роботу, нерідко били лише за те, що вони між собою спілкувалися рідною мовою або що вони не могли відмовитися від звичок.

Школа-інтернат в Канаді з відкритих джерел

Передбачалося, що за час існування інтернатів загинуло не менше 3000 їхніх вихованців.

Один із вихованців школи Камлупса в 1966-1968 роках Гарві Маклауд був здивований новиною про поховання:

"Іноді люди не поверталися, ми були щасливі за них, ми думали, що вони втекли, не знаючи, що з ними сталося насправді", - сказав він.

Інший з дітей школи-інтернату Брайан Лукас так згадував місцеві методи:

"Нас катували, били великою палицею. Спочатку тридцять ударів. Потім ще десять, тому що я посміхнувся своєму другові. Мені викрутило вухо, тому що вони сказали, що я не слухаю. Сестри, четверо з них, смикали мене за волосся. Вони катували мене, обмотуючи шию рушником. Я непритомнів", - каже Брайан.

Після закриття шкіл вихователі залишилися жити в місцях знаходження установ, і учням доводиться з ними стикатися.

"З цим важко жити. Деякі з братів і сестер (монахи-вихователі) досі живуть там. Я одразу ж лякаюся, коли бачу їх, я відчуваю: "я хочу зробити те саме з вами, хлопці". Але я знаю, що це мені не допоможе", - говорить Брайан.

Деякі школи проводили експерименти з харчування над учнями, які недоїдали, в 1940-х і 1950-х роках з відома федерального уряду.

Коли діти поверталися в резервації, вони часто виявляли, що їм там не місце. У них не було навичок, щоб допомогти батькам. Навички, яких навчали в школах, в цілому не відповідали стандартам; багатьом було важко працювати в місті. Асиміляція означала спустошення для тих, хто зазнавав багаторічного насильства.

Компенсацію учням шкіл-інтернатів було надано 30 травня 2005 року. Багато жертв інтернатів до того часу постаріли й померли. Вони мають право на отримання 10 000 дол. за перший рік або частину року, в якому вони навчалися в школі, плюс 3000 дол. за кожний наступний рік.  

Вижив у школі-інтернаті з відкритих джерел

Джерело: 112.ua

відео по темі



Новини за темою

Віджет партнерів